оббити

оббива́ти поро́ги. 1. перев. у кого, чого, кому, чиї, де. Постійно ходити, багато разів приходити до кого-небудь, кудись; часто бувати у когось, десь. (Олена:) Не часто ви нам пороги оббиваєте (І. Франко); — Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлібом з сіллю не ходила, порогів ваших не оббивала (І. Нечуй-Левицький); Розрахунок був дуже простий: набридне людині пороги оббивати — поїде геть. Так воно й сталося (В. Канівець). обчо́вгувати поро́ги, фам. А що сама вона любила обчовгувати чужі пороги, то скоро вся вулиця, далі куток, потім і село знали (Є. Гуцало); // Настирливо з’являтися десь, турбувати когось. — Що це таке повелося: кожен тобі лізе в квартиру. На роботі не відіб’єшся від них, та ще й тут пороги оббивають… (Іван Ле). обби́ти поро́ги. Так Аткінс оббив пороги, аж клерки всі в гамі й гомі: Цей безпритульний Томмі — Дуже настирний Томмі; Голову всім морочить (М. Бажан); // Перебувати подовгу десь. — Доки будемо оббивати тут чужі пороги, коли рідна земля чекає нас, своїх господарів! (Іван Ле). 2. кого, чого, кому, біля чого і без додатка, чиї, де. Багато разів звертатися до когось, кудись у якій-небудь справі, домагаючись її вирішення; просити когось, доводити щось. — То так і ходитимеш, чужі пороги оббиватимеш. Воно ж тобі нічого — тільки чоботи топчеш, а другим — час гаєш (Панас Мирний); — Ми щодня оббивали пороги у військкоматі. Настирливо, доки не набридло. І нас записали (Л. Дмитерко); — Важко було дістати дозвіл на виставу. Понад місяць оббивали пороги панам цензорам (Я. Гримайло); Ходити, клянчити, оббивати пороги не в характері Максима (І. Цюпа); Так, поки дехто оббивав високі пороги, виходжуючи собі премії, Ліна Костенко взагалі мовчала, і це мовчання її було громадянськи значимішим за сотні декларативно-уславлювальних книжок (З газети). оббива́ти порі́г. Іван обурився: — Хай найкращі місця захоплюють мамині смоктунчики. Оце порадуєш їх і їхню рідню, що вже давно оббиває ректорський поріг (М. Стельмах). оббива́ння поро́гів. На прийом до владики (митрополита А. Шептицького) було дуже просто потрапити, це не вимагало багатоденних оббивань порогів та годинних очікувань у приймальні (З журналу); Вони (глядачі) немовби звільняли автора (В. Висоцького).. від укладення договорів, від оббивання порогів редакцій — вони самі тиражували й розповсюджували пісні (З газети); Се справжній наш хрест оте оббивання чужих порогів (Леся Українка); Три роки (минуло) намарного оббивання порогів найрізноманітніших інстанцій (З журналу).

обби́ти / оббива́ти пі́р’я з кого, кому, на кому і без додатка, зневажл. Покарати когось, примушуючи дотримуватися порядку, бути покірним і т. ін.; приборкати, побити когось. — Не тинялись з транзисторами по парках до півночі! Бо одне й друге знало: не прийде вчасно додому, то дістане по м’якишу,— все пір’я з нього обіб’ю!.. А цього, бач, пальцем не торкни! (О. Гончар).

обби́ти / оббива́ти шку́ру на кому і без додатка, зневажл. Дуже побити когось або погрожувати фізичною розправою. Коли Мина оперіщив її (кобилу), вона у відповідь давай кидати задки .. Забризканий весь, шмагає (тварину) та лається: — Звірюга, сто бісів тобі в ребра!.. Шкуру обіб’ю! (О. Гончар).