облитися

облива́тися (рідше залива́тися, обсипа́тися і т. ін.) / обли́тися (рідше зали́тися, обси́патися і т. ін.) (гірки́ми (гаря́чими, буйни́ми і т. ін.)) слі́зьми́ (сльоза́ми). Гірко, невтішно плакати. Вона (мати) плаче, теж слізьми обливається над своїм дитям (Олена Пчілка); — Хіба ж не сама я,— казала далі дівчина, вже обливаючись слізьми,— не сама одвадила од себе всіх хлопців?.. (С. Васильченко); “Чужі… чужі… Що їм? у них болить?.. їм шкода (мого сина)?..”— думала вона (Мотря), обливаючись гіркими слізьми (Панас Мирний); Та брехня пекла її, скорпала її за серце нестерпучими болями, яких Параскіца не могла втишити, б’ючись головою об землю та обливаючись гарячими слізьми (М. Коцюбинський); Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх (Марко Вовчок); Вона посадовила його на покуті, як дорогого гостя, а тоді, обливаючись буйними сльозами, почала розпитувати (І. Багряний); — Порятуй мене, таточку, голубчику! — аж закричала Галочка, заливаючися сльозами (Г. Квітка-Основ’яненко); Мелашка стояла коло печі й заливалась слізьми (І. Нечуй-Левицький); А сама (Настя) слізьми обсипається, наче й горює, і радіє чогось разом (Марко Вовчок); Мася і призналась одній товаришці і облилась слізьми.— Порадимо,— каже тая,— не сумуй (А. Свидницький); Було побачить мене мати і обіллється гіркими сльозами (О. Стороженко); Застогне Мотря, обіллється гарячими сльозами та й замовкне (Панас Мирний); Стара мама обси́палася слізьми (В. Стефаник). облива́тися (обли́тися) слі́зоньками. Та від таких думок аж з ніг звалилася, прилягла на ліжку, слізоньками обливаючись… (Г. Квітка-Основ’яненко); (Коновалиха:) Подивлюся я на людське проживання та й обіллюся слізоньками… (М. Кропивницький). зали́тися гірки́ми. Довідавшись, в чім річ, вона спершу хваталась за віник, потім за рогача .. далі залилася гіркими (С. Васильченко). ми́тися сльозо́ю. Як калина при долині Вранці під росою, Так Ганнуся червоніла, Милася сльозою (Т. Шевченко).

облива́тися (рідше умива́тися, обмива́тися і т. ін.) / обли́тися (вми́тися, обми́тися і т. ін.) (крива́вим (гірки́м, сьо́мим і т. ін.)) по́том. Дуже важко працювати, дуже втомлюватися працюючи. Наймити та невільники обливались потом, аж стогнали од важкої роботи (І. Нечуй-Левицький); — Двадцять п’ять років отут обливаюся потом, і в очах лиш полин (Мирослав Ірчан); Їхньою волею, їхньою силою здійснюється нарешті те, про що не раз, обливаючись гірким вантажницьким потом, мріяли вони потаємки в роки своєї молодості (О. Гончар); Вмивався (Явтух) потом, усіх навколо себе трусив, як чорт грушу (Ю. Яновський); Вийшов коваль з новенької кузні. Не миються потом у ній ковальчуки, не хукає прокіптявленою утробою ковальський міх (Ю. Мушкетик); (Ганна:) Попогнула б спину на спеці та вмилася б кривавим потом,— не зажирувала б (М. Кропивницький); Ще сонце не купалося у водах яруги, а Василь вже обмився сьомим потом (І. Чендей); // Тяжко, з великим напруженням виконувати, витримувати що-небудь. Батальйон обливався потом (у поході), .. все гнітило, важчало з кожним кілометром (О. Гончар).

облива́тися / обли́тися холо́дним по́том. Дуже хвилюватися, переживати (від почуття страху, несподіваного переляку, у передчутті чогось невідомого, неприємного і т. ін.) Холодним потом обливалась Маланка, вся терпла і гострим оком вдивлялась у пітьму, наче питала: як буде? (М. Коцюбинський); Калинович стояв, обливаючися холодним потом, і ждав, що буде далі (І. Франко); Тут завченим рухом (крамар) виймає з божниці кольорову пачку перев’язаних розписок.., милується своїм дрібним письмом. Від цього письма не раз холодним потом обливалися нахмурені триаршинні дядьки (М. Стельмах); Осатанів (Турн) і затрусився, Холодним потом ввесь облився, Од гніву сумно застогнав (І. Котляревський). облива́тися по́том. (Сухарик:) Книги!.. .. Ви обливаєтесь потом, коли який-небудь невіглас мусолить брудними пальцями вашого “Фауста” (І. Кочерга). обли́тий холо́дним по́том. Спав тривожно. Від жахливих кошмарів, загадкових снів він раптом прокидався, весь облитий холодним потом (Ю. Збанацький); “Катерино!” — каже він з жалем, весь облитий холодним потом (І. Багряний).

се́рце обкипа́є (закипа́є, облива́ється, схо́дить і т. ін.) / обкипі́ло (закипі́ло, облило́ся, зійшло́ і т. ін.) кро́в’ю у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває неспокій, тяжко переживає. У неї серце обкипає кров’ю, коли подума вона, яке горе, яку нужду та недостачу терпить її Йосип (Панас Мирний); Чубенко мовчав, сидячи на коні, серце його закипало кров’ю, перед очима стояла пелена (Ю. Яновський); — Глузуєш? Та хіба тобі зрозуміти батькове горе… А в мене серце кров’ю обливається, коли подумаю, що ми без коня (П. Рєзніков); (Маруся:) “Як згадаю свою Україну, то моє серце кров’ю обіллється… Я неначе бачу, над Россю, на горі батьківську хату у вишневому садочку” (І. Нечуй-Левицький).