1. Фразеологічний словник української мови

озватися

(і) сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Він (Павло) і словом не озветься, а наче од сну прокинеться (Марко Вовчок).

обзива́тися (озива́тися) / обізва́тися (озва́тися) сло́вом до кого і без додатка. Вступати в розмову, говорити з кимсь. Ніхто не смів обізватися до нього словом у тій страшній хвилі (І. Франко); Софія не зважилась, а може, й не схотіла озватися до баронеси словом (Леся Українка); Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (О. Донченко); // Вступати в якісь стосунки з кимсь, бути чиїмсь однодумцем, побратимом і т. ін. Ти (Україна) ішла на пана, на магната, І з татранських синіх полонин Озивавсь до тебе словом брата Непокірний польський селянин (М. Рильський).

хоч би тобі́ ля́лечка, жарт. Абсолютно нікого немає, жодної людини. А на вулиці хоч би тобі лялечка (З газети). хоч би тобі́ ля́лечка озва́лася. — Оце раз як обпали бджоли.., гукав-гукав — анітелень! Хоч би лялечка тобі озвалася! (Дніпрова Чайка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озватися — озва́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. озватися — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. озватися — [озватиес'а] , оузвус'а, -вес':а, -вец':а, -веимос'а, -веитес'а, оузвуц':а; нак. -вис'а, оузв'іц':а Орфоепічний словник української мови
  4. озватися — див. озиватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. озватися — ОЗВА́ТИСЯ див. озива́тися. Словник української мови у 20 томах
  6. озватися — ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ рідше. — Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш.. Словник синонімів української мови
  7. озватися — Озва́тися, див. озива́тися Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. озватися — ОЗВА́ТИСЯ див. озива́тися. Словник української мови в 11 томах
  9. озватися — Озива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. озватися, -звуся, -вешся, гл. 1) Отзываться, отозваться, заговорить. Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. Котл. Н. П. Озоветься старший брат до середульшого словами. Дума. Словник української мови Грінченка