1. Фразеологічний словник української мови

писк

не з на́шим пи́ском, фам. Недостойний братися за що-небудь, виконувати щось або робити що-небудь нижче чиєїсь гідності. — Не з нашим писком! — гордо одказав Василь.— Як йому прохати ..— і так як-небудь переб’ємося (Панас Мирний). з невми́тим пи́ском. — Хочеш на гілляку за такі слова?.. То це недовга річ. Ви тільки гляньте на нього. З невмитим писком, а й собі до політики пнеться (С. Журахович).

у свиня́чий писк, зневажл., фам. Дуже п’яний. — Марино, як твій чоловік? — Та прийшов учора весь у свинячий писк (Сл. В. Ужченка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писк — писк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. писк — Пискнява, пискотня, пискотнява, пискання. Словник синонімів Караванського
  3. писк — -у, ч. 1》 Високий неголосний звук, що його видає яка-небудь жива істота. || Плач немовляти. 2》 перен. Такий звук як вияв певних почуттів (невдоволення, збентеження, болю і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. писк — Писк, -ку, -кові, в -ску і в -скові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. писк — ПИСК, у, ч. 1. Високий неголосний звук, який видає яка-небудь жива істота. Чує Королевич на буці [буку] писк. Виліз на бука і дивиться: у гнізді троє змієнят плачуть (з казки); Як гарно в лісі! Ловить слух Синичок писк веселий... (І. Словник української мови у 20 томах
  6. писк — писк → писок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. писк — ПИСК, у, ч. 1. Високий неголосний звук, який видає яка-небудь жива істота. Чув Королевич на буці писк. Виліз на бука і дивиться: у гнізді троє змієнят плачуть (Казки Буковини.., 1968, 142); Як гарно в лісі! Ловить слух Синичок писк веселий… (Нех. Словник української мови в 11 томах
  8. писк — Писк, -ку м. 1) Пискъ. Ні писку, ні виску. 2) = писок 1. З свинячим писком та в пшенишне тісто. Ном. № 1036. Як шарнула хруща в писк, аж роскинув крила. Чуб. V. 1144. Словник української мови Грінченка