1. Словник української мови в 11 томах

писк

ПИСК, у, ч.

1. Високий неголосний звук, який видає яка-небудь жива істота.

Чув Королевич на буці писк. Виліз на бука і дивиться: у гнізді троє змієнят плачуть (Казки Буковини.., 1968, 142);

Як гарно в лісі! Ловить слух Синичок писк веселий… (Нех., Чудесний сад, 1962, 115);

*Образно. Під купиною обізвався тихий писк чи то води, чи болотяного коріння (Стельмах, Хліб.., 1959, 356);

// Плач немовляти.

І чого не було в тому гомоні! І гучна людська гутірка, і жалібний голос пісні, і плач п’яної баби, і писк.. дитини (Коцюб., І, 1955, 21).

2. перен. Такий звук як вияв певних почуттів (незадоволення, збентеження, болю і т. ін.).

Хто чим попав, то тим локшив. Піднявся писк, стогнання, охи, Враг на врага скакав, мов блохи, Кусався, гриз, щипав, душив (Котл., І, 1952, 238);

На другий день, скоро світ, зібралися звірі до походу. Земля дуднить, галуззя хрустить, рев, крик та писк по лісі (Фр., IV, 1950, 69);

Діти.. — числом десять, — зняли писк, хто тікав, хто хлипав, хто хапав мамів за спідниці і ховали голови під фартухи (Смолич, Мир.., 1958, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писк — писк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. писк — Пискнява, пискотня, пискотнява, пискання. Словник синонімів Караванського
  3. писк — -у, ч. 1》 Високий неголосний звук, що його видає яка-небудь жива істота. || Плач немовляти. 2》 перен. Такий звук як вияв певних почуттів (невдоволення, збентеження, болю і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. писк — Писк, -ку, -кові, в -ску і в -скові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. писк — ПИСК, у, ч. 1. Високий неголосний звук, який видає яка-небудь жива істота. Чує Королевич на буці [буку] писк. Виліз на бука і дивиться: у гнізді троє змієнят плачуть (з казки); Як гарно в лісі! Ловить слух Синичок писк веселий... (І. Словник української мови у 20 томах
  6. писк — писк → писок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. писк — не з на́шим пи́ском, фам. Недостойний братися за що-небудь, виконувати щось або робити що-небудь нижче чиєїсь гідності. — Не з нашим писком! — гордо одказав Василь.— Як йому прохати ..— і так як-небудь переб’ємося (Панас Мирний). з невми́тим пи́ском. Фразеологічний словник української мови
  8. писк — Писк, -ку м. 1) Пискъ. Ні писку, ні виску. 2) = писок 1. З свинячим писком та в пшенишне тісто. Ном. № 1036. Як шарнула хруща в писк, аж роскинув крила. Чуб. V. 1144. Словник української мови Грінченка