повітря

ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю). 1. тільки недок. Перебувати у невизначеному, непевному становищі. Але ж він (твір), певне, вийде в світ, бо хоч Ваш видавець і висить в повітрі, та не буде ж він вічно висіти, бо його банкір мусить же об’явитись (Леся Українка); Минув ще один місяць, а я все ще вишу між небом і землею. І туди мене тягне, і тут порвати не сила (Ірина Вільде). 2. Залишатися без підтримки, не зустрічати відповіді, співчуття. За літо в боях корпуси його (Врангеля) було знекровлено.. І зараз оця задніпровська операція, що вона йому принесе? З останніх сил простягає руку на Захід, чи зустріне вона там дружній потиск, чи так і повисне в повітрі? (О. Гончар). 3. Залишатися нерозв’язаним, нез’ясованим, нездійсненим. — Хто повинен заохочувати проектувальників? Проектний інститут? У нього немає коштів на цю статтю витрат. Замовник? Він не має законних підстав. От і висять ці питання в повітрі роками (В. Попов); Наказ жорстокий, але справедливий.— Що ж він тепер робитиме? — повисло в повітрі питання Пишної (Ю. Збанацький); Найкращі плани і замисли можуть повиснути в повітрі, якщо слаба робота з людьми, з кадрами (З газети).

забра́кло пові́тря кому, безос. Комусь стало важко дихати від несподіванки, хвилювання, неприємних переживань і т. ін. — Ви що, хочете назвати моє прізвище? Мені раптом забракло повітря.— А це буде залежати од вас, дорогенький (А. Дімаров).

носи́тися в пові́трі. Набувати поширення, відчуватися (про виникнення, появу якоїсь ідеї, про якусь подію тощо). Ідея подібних структур належить до тих, що буквально “носяться в повітрі” (З журналу); Ідея відродження малих сіл почала носитися в повітрі (З журналу); Історична тематика цих творів, імпульсована українським народним епосом і раннім Шевченком, “носилася в повітрі” (З журналу).

па́хне сма́леним (сма́женим, гірчи́цею, тютюно́м). Наближається або передбачається якась небезпека чи неприємність. Зачувши войовничі вигуки Одарки, лікар здогадався, що пахне смаленим. Не гаючись, замкнувся у своїй кімнаті (Ю. Збанацький); (Залєський:) Справа у мене до тебе є. (Ганна:) Справа? (Залєський:) Ого, як стрепенулася. Видно, добре чуєш, де смаженим пахне (В. Собко); Переляк добре витвережує хмільні голови. Більшість бандитів, зрозумівши, що тут пахне гірчицею, рачки поповзли назад (В. Вільний). па́хне сма́леним во́вком. Боровець брав за камінь не тільки гроші, але й натуроплату .. Потім приїхала дружина Боровця і, відчувши, що тут пахне смаленим вовком, позбавила паню секвестраторку можливості трудитися разом з Боровцем (Ю. Мельничук). в пові́трі па́хне сма́леним. Вихопивши із ярма занозу, відскакує (Тимко) вбік, чекає, коли Прокіп зробить до нього перший крок. Але той, мабуть, розуміє, що в повітрі пахне смаленим, стоїть, не рухаючись, тяжко сапає (Григорій Тютюнник).

полеті́ти в пові́тря. 1. Розлетітися на шматки від вибуху; вибухнути. Пароплав, на якому він мав повезти міни, полетів у повітря біля турецьких берегів (Ю. Яновський). 2. Даремно пропасти. Художник (Ференц) непокоївся, що будинок зірвуть, і вся праця його полетить у повітря (О. Гончар).

рва́ти пові́тря (ти́шу) чим і без додатка. 1. Гучно лунати (про звуки). Від часу до часу музику переривали громовісні вигуки тисячі голосів, що, зливаючись з нею на мить, рвали повітря переможним зойком (Олесь Досвітній). 2. Голосно говорити, кричати. Маркушевський не дає йому опам’ятатись і рве тишу знервованим лихим голосом: — Ви вдалися до непотрібних експериментів… (Ю. Бедзик).

рі́зати / розрі́зати пові́тря (ти́шу). 1. Різко, голосно лунати (про звуки). Фю-ї-ї! Фю-ї!… знову різало повітря якесь гостре свистіння (Б. Грінченко); Розрізав густе повітря постріл рушниці (М. Коцюбинський). 2. Порушувати тишу різкими звуками. Ранішній кашель не давав йому спокою. Він бухикав, гавкав, вив, ричав, як цілий звіринець, і гострими звуками різав вранішню тишу (М. Коцюбинський).

як пові́тря, зі сл. потрі́бний. Дуже, надзвичайно. Через сваволю і честолюбство Потьомкіна лишився без діла один із найталановитіших полководців Росії (Суворов) — саме тоді, коли він їй був потрібний як повітря (С. Добровольський).