1. Словник української мови Грінченка

повітря

Повітря, -ря

с.

1) Воздухъ. Левиц. І. 25. О. 1862. IX. 115. Летить орел понад хутір, а в повітру в'єтсі. АД. II. 20.

2) = повітриця. Вх. Уг. 260.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повітря — пові́тря іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. повітря — жм. дух <н. теплий дух>, з. обвітря; П. як ім. найнеобхідніше <н. дослід — повітря науки>; (надземне) простір, атмосфера; (лихе) З. пошесть, епідемія Словник синонімів Караванського
  3. повітря — -я, с. 1》 Суміш газів (головним чином азоту й кисню), що утворюють атмосферу Землі. Чисте повітря — повітря, що складається з 20,96% кисню, 0,03% вуглекислого газу, 78,08% азоту, 0,94% інертних газів і не містить отруйних... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повітря — Пові́тра, -ри, -рі (ж. р.) і пові́тря, -тря, -трю, -трям (н. р.) (пошесть) пові́тря, -тря, -трю, -трям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повітря — ПОВІ́ТРЯ, ря, с. 1. Невидима газоподібна речовина (головним чином із суміші азоту й кисню), яка оточує земну кулю і якою дихають люди й тварини. Повітря – ця всюдисуща суміш газів – найнеобхідніша умова нашого життя (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. повітря — повітря повітря||воздух ◊ магоньо́ве повітря → магоньовий ◊ піти́ поди́хати свіжим повітрям ірон. вийти покурити (м, ср, ст): – Слухайте, а де то наші чоловіки поділися? – А ти не знаєш, що без цигарки не можуть, та ж пішли подихати свіжим повітрям (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. повітря — Я, с. Гроші. Словник сучасного українського сленгу
  8. повітря — (-я) с.; крим., мол. Гроші. БСРЖ, 103; ПСУМС, 55. Словник жарґонної лексики української мови
  9. повітря — Епідемія, пошесть Словник застарілих та маловживаних слів
  10. повітря — Суміш газів, що утворюють земну атмосферу; зріджене п. використовують для одержання кисню й азоту. Універсальний словник-енциклопедія
  11. повітря — ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю). 1. тільки недок. Перебувати у невизначеному, непевному становищі. Фразеологічний словник української мови
  12. повітря — ПОВІ́ТРЯ (суміш газів, необхідних для життя людини, тварин, рослин), АТМОСФЕ́РА, ДУХ розм. Повітря було напоєне креозотом.. і ще чимсь вокзальним (В. Словник синонімів української мови
  13. повітря — ПОВІ́ТРЯ, я, с. 1. Невидима газоподібна речовина (головним чином із суміші азоту й кисню), яка оточує земну кулю і якою дихають люди й тварини. Повітря — ця всюдисуща суміш газів — найнеобхідніша умова нашого життя (Наука.. Словник української мови в 11 томах