повітря

ПОВІ́ТРЯ, ря, с.

1. Невидима газоподібна речовина (головним чином із суміші азоту й кисню), яка оточує земну кулю і якою дихають люди й тварини.

Повітря – ця всюдисуща суміш газів – найнеобхідніша умова нашого життя (з наук.-попул. літ.);

Усміхається пречисте небо, Все повітря пахощами дише (І. Франко);

Весь ранок дихав [Т. Г. Шевченко] свіжим, чистим повітрям, насолоджуючись тишею безкрайого степу (З. Тулуб);

* У порівн. Нам треба миру, як води й повітря, Як хліба й сонця, – миру треба нам (М. Рильський);

// перен. Неодмінна умова існування кого-, чого-небудь.

Наукова цінність у літературознавстві придається конкретним фактам – цьому повітрю кожної науки (із журн.);

// перен. Умови, обстановка, породжувані соціальним середовищем, колективом і т. ін.

А хіба ж завтра не буде те саме – служба, телята, символізм і капуста? Припухлі очі і позіхання? .. Йому зробилося душно од того повітря (М. Коцюбинський).

2. Вільний простір навколо землі.

[Перелесник:] Поглянь, як там літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі (Леся Українка);

В повітрі, рокочучи, йшли літаки, Піднісши на крилах червоні зірки (М. Бажан).

3. З окличною інтонацією вживається як сигнал попередження про повітряний наліт.

Пасєков, крикнувши “Повітря!”, вискочив з машини .. Юнкерси розгортались над дорогою (Л. Первомайський).

4. рідко. Вітер, вихор.

Те лихо звалось білою війною .. Вона була немов лихе повітря, Що прилітає на совиних крилах (Леся Українка);

Повів повітря.

Виса́джувати / ви́садити в пові́тря див. виса́джувати;

Ди́хати / поди́хати чи́стим пові́трям див. ди́хати;

Ковта́ти / ковтну́ти пові́тря див. ковта́ти;

(1) Легке́ пові́тря, розм. – чисте, свіже повітря, яким вільно дихати.

Їй зробилося весело: вона завважила, що сьогодні було і гаряче і разом з тим легке повітря (Леся Українка);

Я відчув би її [Батьківщину] навіть по цьому легкому весняному повітрю, що тече на мене звідти, мов з високих вічно чистих гір (О. Гончар);

Потрі́бний (потрі́бен) як пові́тря див. потрі́бний;

Пуска́ти / пусти́ти у пові́тря див. пуска́ти;

Сьорбну́ти пові́тря див. сьорбну́ти;

Ухопи́ти пові́тря див. ухо́плювати.△ Абсолю́тна воло́гість пові́тря див. воло́гість;

Відно́сна вологі́сть пові́тря див. воло́гість.

◇ Ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю) див. ви́сі́ти;

[В пові́трі] па́хне / запа́хло сма́леним [во́вком] (сма́женим, гірчи́цею і т. ін.) див. па́хнути;

Забра́кло пові́тря див. забра́кнути;

Зли́нути в пові́тря див. злина́ти;

Зліта́ти / злеті́ти в пові́тря див. зліта́ти¹;

(2) На [сві́же (чи́сте, рідше ві́льне)] пові́тря, зі сл. виходити, вийти, вирватися і т. ін. – з приміщення, надвір.

– Парить, так парить! Ми от з ним і вийшли на свіже повітря (Панас Мирний);

Бійці-піхотинці, що трималися ніч у будинку, вирвавшись тепер на свіже повітря, на ходу приєднувались до своїх підрозділів (О. Гончар);

(3) На [сві́жому (чи́стому, рідше ві́льному)] пові́трі – надворі, не в приміщенні, поза його межами.

От би коли лягти отам під коморою, на свіжому повітрі – і заснулося б!.. (Панас Мирний);

Робота на чистому повітрі, на вольному морі здалась вербівцям багато легшою, ніж робота в сахарнях (І. Нечуй-Левицький);

З Черновець [Чернівців] вибираюсь через те, що літом все-таки краще бути на зовсім вільному повітрі (Леся Українка);

На повітрі готовилися .. котли каші, борщу, цілі запечені барани, величезні шмати м'ясива (Г. Хоткевич);

Оксен поплескав його по блідих щоках, які свідчили про те, що дитина просиділа цілу зиму в хаті і не бувала на свіжому повітрі (Григорій Тютюнник);

Носи́тися в пові́трі див. носи́тися;

Полеті́ти в пові́тря див. полеті́ти;

Рва́ти пові́тря (ти́шу) див. рва́ти;

Рі́зати / розрі́зати пові́тря (ти́шу) див. рі́зати;

(4) Сві́же пові́тря – нові ідеї, думки, суспільні погляди.

Це були загалом роки найтемнішої реакції 1905 року .. Проривались подуви свіжого повітря, по Глухову засновувались гуртки для вивчення політекономії (С. Васильченко);

У пові́трі па́хне див. па́хнути;

(5) Як пові́тря, зі сл. потрі́бний. – дуже, надзвичайно.

Через сваволю і честолюбство Потьомкіна лишився без діла один із найталановитіших полководців Росії [Суворов] – саме тоді, коли він їй був потрібний як повітря (С. Добровольський).