повітряний

ПОВІ́ТРЯ́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до пові́тря.

Під повітряною масою розуміють однорідну за своїми властивостями масу повітря значного обсягу (з наук.-попул. літ.);

Вітер війнув – листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло! Попавши в повітряні потоки, воно безжурним табунцем .. покружляло-повертілось .. вгорі (П. Тичина);

// Який складається з повітря, зайнятий, заповнений повітрям.

У владі людини – отруїти повітряну оболонку планети, отруїти води океанів, хоч потім очистити їх вона вже ніколи не зможе (О. Гончар);

// перен. З малою вагою, невагомий.

Наввипередки кидалися [лакеї] відчиняти дверцята карет, з яких випурхували легкі повітряні дами (О. Гончар).

2. Який є, перебуває, живе, розміщений у повітрі; який відбувається в повітрі, в атмосфері.

[Лісовик:] Грайся з вітром, жартуй із Перелесником, як хочеш всю силу лісову і водяну, гірську й повітряну приваб до себе (Леся Українка);

Чирята непошкоджені подалися своїм повітряним шляхом (Олесь Досвітній);

Іван з острахом позирає на небо, де вже почався повітряний бій (В. Кучер);

// Признач. для переміщення, руху в повітрі, в атмосфері.

Проходячи повз агентство Аерофлоту, почула розмову двох літніх чоловіків. Високий, розпатланий, з товстим портфелем у руках переконував свого співрозмовника у перевагах повітряного транспорту (А. Хижняк);

// Який здійснюється з повітря за допомогою літальних апаратів.

Головне завдання Беті – на випадок повітряного нападу інструктувати місцевих авіахімівців (М. Трублаїні).

3. Який працює, приводиться в рух за допомогою повітря.

Експериментатор установлював металеві електроди під ковпак повітряного насоса, де було розріджене повітря (з наук. літ.).

4. Пов'язаний з повітроплаванням, авіацією.

Вова Порада .. вступає до Повітряної академії (О. Копиленко).