повітряний
ПОВІ́ТРЯ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до пові́тря.
Під повітряною масою розуміють однорідну за своїми властивостями масу повітря значного обсягу (Нар. прикмети.. погоди, 1956, 137);
Вітер війнув — листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло! Попавши в повітряні потоки, воно безжурним табунцем.. покружляло-повертілось.. вгорі (Тич., І, 1957, 271);
// Який складається з повітря, зайнятий, заповнений повітрям.
У владі людини — отруїти повітряну оболонку планети, отруїти води океанів, хоч потім очистити їх вона вже ніколи не зможе.. (Гончар, Тронка, 1963, 340);
// перен. З малою вагою, невагомий.
— Я чую над нами подих середніх віків: от лицар грає на бандурі, дама його серця виходить на замкову високу башту, на високий повітряний балкон (Н.-Лев., IV, 1956, 241);
Наввипередки кидалися [лакеї] відчиняти дверцята карет, з яких випурхували легкі повітряні дами (Гончар, Таврія, 1952, 268).
Пові́тря́ний мішо́к див. мішо́к.
∆ Пові́тря́на поду́шка — заповнений повітрям з підвищеним тиском простір під катером, кораблем і т. ін., що дає їм можливість піднятися над поверхнею.
Головна особливість апаратів на повітряній подушці — їх всюдихідність, що обумовлена тим порівняно низьким тиском, який вони чинять на поверхню (Наука.., 7, 1963, 22).
◊ Пові́тря́на хви́ля — шар повітря, який приводиться в рух вибухом, струсом або внаслідок польоту падаючого предмета (метеорита, снаряда і т. ін.).
Велика бомба розірвалась неподалік.. Повітряна хвиля вдарила хірурга об стіну, жбурнула додолу (Довж., І, 1958, 291);
Пові́тря́ні за́мки [будува́ти] — про нездійснимі мрії, безгрунтовні, фантастичні плани.
— Наташко, все буде добре… Ти одужаєш. Я вірю в це. — Платоне, не треба будувати повітряні замки (Зар., На.. світі, 1967, 166).
2. Який є, перебуває, живе, розміщений у повітрі; який відбувається в повітрі, в атмосфері.
[Лісовик:] Грайся з вітром, жартуй із Перелесником, як хочеш всю силу лісову і водяну, гірську й повітряну приваб до себе (Л. Укр., III, 1952, 197);
Чирята непошкоджені подалися своїм повітряним шляхом (Досв., Вибр., 1959, 435);
Іван з острахом позирає на небо, де вже почався повітряний бій (Кучер, Голод, 1961, 144);
// Признач. для переміщення, руху в повітрі, в атмосфері.
Проходячи повз агентство Аерофлоту, почула розмову двох літніх чоловіків. Високий, розпатланий, з товстим портфелем у руках переконував свого співрозмовника у перевагах повітряного транспорту (Хижняк, Невгамовна, 1961, 271);
// Який здійснюється з повітря за допомогою літальних апаратів.
Головне завдання Беті — на випадок повітряного нападу інструктувати місцевих авіахімівців і допомагати червоноармійцям (Трубл., І, 1955, 59).
∆ Пові́тря́на ку́ля — повітроплавальний апарат, наповнений легшим за повітря газом, завдяки чому може підійматися й держатися в атмосфері; аеростат.
Для вивчення атмосфери піднімаються на повітряних кулях, літаках, стратостатах (Фіз. геогр., 5, 1956, 79);
Пові́тря́на оборо́на — заходи, вживані для боротьби з авіацією ворога та система засобів для захисту об’єктів від нападу з повітря.
Глухо вдарили гармати повітряної оборони. Назустріч ворожій ескадрильї знялися наші винищувачі (Донч., II, 1956, 208);
Пові́тря́на триво́га — сигнали, які попереджують про наближення ворожої авіації, про наліт з повітря.
Раптом в ніжні звуки рояля вдираються інші: виття сирени, гудки заводів. Повітряна тривога (Коч., II, 1956, 373);
Пові́тря́на я́ма — в атмосфері — простір з розрідженим повітрям, куди літак ніби падає, що спричиняється змінами руху хвиль повітря.
Він пролітає над тайгою, над широкими ріками.. Ось виривається Володимир у хмари, ось виринає, знову і знов пірнає і валиться в повітряну яму (Довж., I, 1958, 111);
Пові́тря́ний корабе́ль див. корабе́ль;
Пові́тря́ний флот — літальні машини (аероплани, аеростати, дирижаблі і т. ін.), об’єднані у військові одиниці або в групи цивільного призначення; авіація.
Це в небі повітряний флот — літаки!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 292).
3. Який працює, приводиться в рух за допомогою повітря.
Експериментатор установлював металеві електроди під ковпак повітряного насоса, де було розріджене повітря (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 34).
4. Пов’язаний з повітроплаванням, авіацією.
Вова Порада.. вступає до Повітряної академії (Коп., Тв., 1955, 382).
Значення в інших словниках
- повітряний — пові́тря́ний прикметник Орфографічний словник української мови
- повітряний — [поув’ітр'анией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- повітряний — -а, -е. 1》 Прикм. до повітря. || Який складається з повітря, зайнятий, заповнений повітрям. || перен. З малою вагою, невагомий. Повітряна подушка — заповнений повітрям із підвищеним тиском простір під катером, кораблем і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повітряний — Повітря́ни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повітряний — ПОВІ́ТРЯ́НИЙ, а, е. 1. Прикм. до пові́тря. Під повітряною масою розуміють однорідну за своїми властивостями масу повітря значного обсягу (з наук.-попул. літ.); Вітер війнув – листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло!... Словник української мови у 20 томах
- повітряний — будува́ти пові́тря́ні за́мки. Придумувати нездійсненні, відірвані від життя плани, мріяти про щось недосяжне. — Наташко, все буде добре… Ти одужаєш. Я вірю в це.— Платоне, не треба будувати повітряні замки (М. Зарудний). Фразеологічний словник української мови