1. Фразеологічний словник української мови

покотити

і го́ри покоти́ти. Справитися з найважчою роботою, з найскладнішими завданнями. Коли б то Йван схаменувся Та з Дону вернувся! Я б ні о чім не тужила Й гори б покотила! (Укр. поети-романтики..).

коти́ти / покоти́ти бо́чку на кого. Наговорювати щось на кого-небудь, безпідставно звинувачувати когось у чомусь. Начальник управління котив на нього, Грека, бочку. Це спочатку здивувало Василя Федоровича, а далі обурило (Ю. Мушкетик); Стосенко вдачі був доброї, товариської: коли ти з ним ладком, то й він на тебе не покотить бочку (Є. Гуцало).

хоч покоти́, зі сл. нема́. Абсолютно, зовсім. — Спробуй .. купити в нашому районі соснову або дубову дошку! Нема ніде, хоч покоти (П. Автомонов).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покотити — покоти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покотити — -очу, -отиш, док. 1》 перех. Штовхаючи якийсь округлий предмет, примусити його котитися у певному напрямі; почати котити. || Примусити рухатися що-небудь, що має колеса. || Штовхнувши, вдаривши, звалити з ніг. || перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покотити — ПОКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. що. Штовхаючи якийсь округлий предмет, примусити його котитися у певному напрямі; почати котити. Явдоха й узяла з чужої коробки паляницю, стала на сход [схід] сонця... Словник української мови у 20 томах
  4. покотити — ГО́РЩИК (глиняний посуд, у якому варять їжу), ГОРЩО́К, ГОРНЕ́ЦЬ діал.; ВІДЕ́РНИК (на одне відро); БОРЩІВНИ́К (перев. для борщу); КА́ШНИК (для каші); СТОВБУ́Н (високий); ПОКОТИ́ЛО розм. (великий); ГОРНЯ́, МАЦЕНЯ́ розм. (маленький). Словник синонімів української мови
  5. покотити — ПОКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. перех. Штовхаючи якийсь округлий предмет, примусити його котитися у певному напрямі; почати котити. Словник української мови в 11 томах
  6. покотити — Покотити, -кочу, -тиш гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Г. Барв. 37. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. Мет. 115. І гори покотив би. И горя мало. Мнж. 169. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. Словник української мови Грінченка