покривати

покрива́ти / покри́ти го́лову (голі́воньку, ко́су), етн., заст. 1. Одружуватися (про дівчину). — Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку (М. Номис). 2. Стати покриткою. — Ховайся, ховайся, дівчино! Час тобі скидати квітки та покривати голову хусткою! — крикнув Василь (І. Нечуй-Левицький); покри́та коса́. Прийшли вісті недобрії — В поход затрубили. Пішов москаль в Туреччину; Катрусю накрили. Незчулася та й байдуже, Що коса покрита: За милого, як співати, Любо й потужити (Т. Шевченко).

сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Дмитерко); Був час — я думав, що військова слава У бої з ворогом мене покриє (В. Самійленко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

покривати — покрива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
покривати — НАКРИВАТИ, ур. о-; (тиньком) оббивати, обшивати; (голову) одягати на, (хусткою) запинати, зав'язувати; (іржею) вкривати, (різьбою) прикрашати, (снігом) устеляти, (травою) поростати, (хмарами) ЗАТЯГАТИ, (цілунками) усипати, (рум'янцем) заливати... Словник синонімів Караванського
покривати — див. відшкодовувати; обманювати Словник синонімів Вусика
покривати — -аю, -аєш, недок., покрити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Накривати, закривати чимсь зверху кого-, що-небудь. || Робити покрівлю, дах на чому-небудь. || Утворювати якесь покриття, служити, бути таким покриттям. || Оббивати, обкладати, обшивати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
покривати — ПОКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., кого, що. 1. Накривати, закривати чимсь зверху кого-, що-небудь. – Дощик. Словник української мови у 20 томах
покривати — ВІДШКОДУВА́ТИ (оплатити заподіяні комусь збитки, витрати, шкоду і т. ін.), КОМПЕНСУВА́ТИ, ПОКРИ́ТИ. — Недок.: відшкодо́вувати, компенсува́ти, покрива́ти. Словник синонімів української мови
покривати — ПОКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. 1. Накривати, закривати чимсь зверху кого-, що-небудь. — Дощик. Та, далебі, й гарненький, — радів Хома, сяючи очима, і навіть не покривав себе шматочком брезенту (Тют. Словник української мови в 11 томах
покривати — Покрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. покрити, -крию, -єш, гл. 1) Покрывать, покрыть. Мені хустиноньку в руках не носити, — за — для слави козацької сідельце покрити. Чуб. V. 289. Прийшла Покрова, — покриє не листом, то снігом. Покрова всю землю листом покрива. Словник української мови Грінченка