покривити
криви́ти / покриви́ти душе́ю. Бути нещирим; лицемірити. Дівчина, не звикнувши кривити душею, нічого не відповіла настирливому залицяльникові (С. Добровольський); Ніколи я у ріднім слові Не кривив душею у житті (А. Малишко); Вони (батьки) не покривлять душею, а скажуть чесно свою думку про все (В. Кучер). скриви́ти душе́ю. В цей час вона не могла скривити душею і розповіла усе про своє прохання (М. Стельмах).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покривити — покриви́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покривити — -ривлю, -ривиш; мн. покривлять; док. 1》 перех. Зробити кривим; викривити, зігнути. || безос. || Перекосити від болю, невдоволення і т. ін. (перев. обличчя). || безос. 2》 неперех., перен. Учинити проти совісті, справедливості. Покривити душею. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покривити — ПОКРИВИ́ТИ, ривлю́, ри́виш; мн. покри́влять; док. 1. кого, що. Зробити кривим; викривити, зігнути; // безос. Пальці .. страшно покривлені, так, що заскакували один на одного. Покривило йому їх, мабуть, унаслідок якоїсь хороби (Л. Словник української мови у 20 томах
- покривити — ВИКРИВЛЯ́ТИ (робити що-небудь кривим, нерівним), СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, КРИВИ́ТИ, ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКРУ́ЧУВАТИ рідше, ЛАМА́ТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- покривити — ПОКРИВИ́ТИ, ривлю́, ри́виш; мн. покри́влять; док. 1. перех. Зробити кривим; викривити, зігнути; // безос. Пальці.. страшно покривлені, так, що заскакували один на одного. Покривило йому їх, мабуть, унаслідок якоїсь хороби (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
- покривити — Покривити, -влю́, -виш гл. Искривить. Словник української мови Грінченка