1. Словник синонімів української мови

покривити

ВИКРИВЛЯ́ТИ (робити що-небудь кривим, нерівним), СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, КРИВИ́ТИ, ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКРУ́ЧУВАТИ рідше, ЛАМА́ТИ рідко. — Док.: ви́кривити, скриви́ти, покриви́ти, перекриви́ти, перекоси́ти, скрути́ти, покрути́ти, покарлю́чити розм. Знали б ви, як я виводив букви, як старався, щоб не викривити рядки (С. Олійник); Старий віл борозни не скривить (прислів'я); Дивляться: чоловік.. рівне (дерево) кривить (казка); Максимові подобалося дражнити її, перекривляючи обличчя, показуючи язика (В. Козаченко); Один вагон сплющило, як консервну банку, перекосило двері й вікна (Григорій Тютюнник); Пошлють биків поганяти — борозну скрутить (Григорій Тютюнник); Роки, весняна вільгість.. спочатку покрутили руки, а потім і ноги старого (М. Стельмах); Коли одна з них (вогняних гір) падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори й бистро ламала лінію блискучих визубнів (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покривити — покриви́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покривити — -ривлю, -ривиш; мн. покривлять; док. 1》 перех. Зробити кривим; викривити, зігнути. || безос. || Перекосити від болю, невдоволення і т. ін. (перев. обличчя). || безос. 2》 неперех., перен. Учинити проти совісті, справедливості. Покривити душею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покривити — ПОКРИВИ́ТИ, ривлю́, ри́виш; мн. покри́влять; док. 1. кого, що. Зробити кривим; викривити, зігнути; // безос. Пальці .. страшно покривлені, так, що заскакували один на одного. Покривило йому їх, мабуть, унаслідок якоїсь хороби (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. покривити — криви́ти / покриви́ти душе́ю. Бути нещирим; лицемірити. Дівчина, не звикнувши кривити душею, нічого не відповіла настирливому залицяльникові (С. Добровольський); Ніколи я у ріднім слові Не кривив душею у житті (А. Фразеологічний словник української мови
  5. покривити — ПОКРИВИ́ТИ, ривлю́, ри́виш; мн. покри́влять; док. 1. перех. Зробити кривим; викривити, зігнути; // безос. Пальці.. страшно покривлені, так, що заскакували один на одного. Покривило йому їх, мабуть, унаслідок якоїсь хороби (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  6. покривити — Покривити, -влю́, -виш гл. Искривить. Словник української мови Грінченка