покрутити

крути́ти / закрути́ти го́лову кому. 1. Закохувати в себе. Їй одне задоволення — крутити голови хлопцям (О. Гончар). покрути́ти го́лову (тривалий час). — Ти такий, що тобі все одно,— образилася Орися .. — Покрутиш одній дівчині голову, а тоді іншій бісики пускаєш (Григорій Тютюнник). покрути́ти го́лови (про всіх або багатьох). (Пшеменський (підходить до неї):) Я гадаю, що пані зовсім покрутила голови всім ніжинським паничам (І. Кочерга). 2. Поводити себе нечесно відносно кого-небудь; дурити, обдурювати. Адже правда, що він уже чимало часу крутить голову дівчині, все село знає про це, але весілля він не влаштовує (М. Чабанівський); Треба поговорити з Христею, щоб не дозволяла всякому крутити собі голову (М. Ю. Тарновський).

крути́ти / покрути́ти мі́зками (мо́зком, голово́ю, ро́зумом і т. ін.). Думати, мислити, міркувати. Виходить, ще краще треба крутити мізками, щоб когось перехитрити (М. Стельмах); — Тут треба багато міркування, треба добре головою крутить! (І. Нечуй-Левицький).

крути́ти / покрути́ти но́сом. Виражати незадоволення ким-, чим-небудь, відмовлятися від когось, чогось; вередувати. — Так от, сину .. Ліпшої дівки, як у Тупала, тобі не знайти. Завтра їдьте, і не думай крутити носом (Є. Кравченко); Тадик схопився на ноги і пішов до поліцаїв. — Щось староста носом крутить. Може, ми службу погано несемо? — засумнівався Гошка (Григорій Тютюнник). попокрути́ти но́сом (якийсь час). — Так розсердилась, що вже ж, думаю, і обзиваться не буду. Так він попокрутив носом днів зо два (А. Тесленко).