1. Фразеологічний словник української мови

половина

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона (Пріська) чує голос Пилипів; вона баче (бачить) його безпомощного (безпомічного), як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. (Прісцілла:) Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

прекра́сна полови́на (стать) (ро́ду людсько́го). Жінки. — Отож нічого не відказала (хазяйка), а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського… (М. Коцюбинський).

прекра́сна (слаба́) стать (полови́на) (ро́ду людсько́го) збірн., жарт. Жінки. — З дівчатами у розмови не встрявав, .. намагався (Дмитро) триматися подалі від представників прекрасної статі (П. Гуріненко); — Отож нічого не відказала (хазяйка), а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського (М. Коцюбинський); сла́бша полови́на. І жінка звільнена — не слабша половина! Біля державного стоїть вона керма (М. Рильський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. половина — Одна з двох рівних частин чогось; якась частина або певна кількість чогось. Дощана перегородка ділила на дві рівні половини засторонок (М.Стельмах); Половина саду квітне, половина в’яне (пісня); Рідна хата на дві половини, Тихий спокій дитячого сну. Літературне слововживання
  2. половина — (більша) частина; З. П рівна частина; (дня) середина; (моя) Ж. дружина <�чоловік або жінка>. Словник синонімів Караванського
  3. половина — див. дружина Словник синонімів Вусика
  4. половина — -и, ж. 1》 Одна з двох рівних частин чого-небудь. || Складова частина парного предмета. || Якась частина або певна кількість чого-небудь. З половини іст. — за одну з двох рівних частин доходу, прибутку від чого-небудь. З половини в'язати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. половина — полови́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. половина — ПОЛОВИ́НА, и, ж. 1. Одна з двох рівних частин чого-небудь. Половина саду цвіте, Половина в'яне – Усі хлопці на улиці, А мого немає (П. Чубинський); Одна половина города зеленіла городиною, друга половина була засіяна житом (І. Словник української мови у 20 томах
  7. половина — ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм. Словник синонімів української мови
  8. половина — Полови́на, -ни; -ви́ни, -ви́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. половина — ПОЛОВИ́НА, и, ж. 1. Одна з двох рівних частин чого-небудь. Половина саду цвіте, Половина в’яне — Усі хлопці на улиці, А мого немає (Чуб., V, 1874, 85); Одна половина города зеленіла городиною, друга половина була засіяна житом (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. половина — Половина, -ни ж. Половина. Перебреду бистру річку й половину ставу. Мет. 83. Половина літ минає, я щастя не маю. Чуб. V. 360. о-полови́ні. Въ половину. Як же тебе, пане, нести: чи поверх дерев, чи о-половині дерев. Грин. І. 172. ум. половинка, половиночка. Грин. III. 583. Словник української мови Грінченка