половина

ПОЛОВИ́НА, и, ж.

1. Одна з двох рівних частин чого-небудь.

Половина саду цвіте, Половина в'яне – Усі хлопці на улиці, А мого немає (П. Чубинський);

Одна половина города зеленіла городиною, друга половина була засіяна житом (І. Нечуй-Левицький);

Мічурін розрізав яблуко ножем і дав половину хлопцеві (О. Довженко);

Я незчувся, як з'їв покладений мені шматок, а на столі ще половина пирога (І. Багмут);

// Складова частина парного предмета.

Вона крутнулась, миттю вискочила з кімнати, ще й причинила одну половину дверей (І. Нечуй-Левицький);

Розчинити обидві половини вікна;

// Якась частина або певна кількість чого-небудь.

Сонце стало темніше, втратило половину блиску й ясності свого світа (І. Нечуй-Левицький).

2. Середина якої-небудь віддалі, якогось проміжку часу і т. ін.

Ось уже половина гори (Панас Мирний);

Була вже половина лютого (Н. Кобринська);

Сонце до половини вже сіло за обрій (А. Головко);

– Одержав [листа] і прочитав. Прочитав до половини (Ю. Яновський);

// Момент часу, який відповідає середині даної години.

– Мамо, ну що ж то буде? Як вони не принесуть у половині восьмої? – розпачливо питала в матері Софія (Леся Українка).

3. заст. Окрема частина жилого помешкання.

Увечері Стасик повів мене на мамину половину (М. Коцюбинський);

Марта запросила його [Усмана] на вечір до себе, на хазяйську половину (О. Гончар);

Пані попливла з покоївками на свою половину (М. Стельмах).

4. жарт. Один із подружжя (частіше жінка).

Жив тепер у тій хаті якийсь москаль з своєю невінчаною половиною (Панас Мирний);

Пан обозний уже не раз був поривався розбудити свою молоденьку половину (О. Ільченко);

Сам майстер ходив у присутності своєї, на голову від нього вищої, половини споважнілий, якийсь винуватий (Ю. Збанацький).

(1) До́бра (бі́льша) полови́на – більша з двох нерівних, нерівноцінних частин чого-небудь.

Хто-хто, а син знає, що добра половина цих обладунків в звичайний час зосталася б лежати вдома, бо нічого зайвого чабан не візьме в таку спеку (О. Гончар);

– А князь Куракін чимсь обробляв же [землю]. – Ти наче не знаєш, як він обробляв! Більшу половину землі в оренду здавав (А. Головко);

(2) Жіно́ча полови́на – жінки.

– Коли слідом за мною вся жіноча половина глядачів корчилась в істеричнім нападі, то се звалося моїм “тріумфом” (Леся Українка);

Фросина, на заздрість жіночій половині Снігурівки, влаштувала гучне .. весілля з гармошкою (М. Зарудний);

(3) Дру́га полови́на дня (ти́жня, мі́сяця і т. ін.) – час, період і т. ін., що настає після середини дня, тижня, місяця і т. ін.

В другій половині січня їх виструнчили на плацу і після вечірньої повірки видали бойову зброю (Григорій Тютюнник);

В другій половині дня напруга бою дещо спала (О. Гончар);

У другій половині місяця всі загони Волині почали відходити до кордону (з наук.-попул. літ.);

(4) Пе́рша полови́на дня (ти́жня, мі́сяця і т. ін.) – час, період і т. ін., що передує середині дня, тижня, місяця і т. ін.

Ми нарешті купили і сьогодні нам привезуть меблі! .. Може, вже й привезли. Сказано – у першій половині дня (В. Нестайко);

Зведення донесень про настрої армії за другу половину жовтня 1917 р. відзначало, що “загальний настрій армій продовжує бути напруженим, нервово-вичікувальним, яким він був у першій половині місяця (з наук. літ.);

В першій половині XII ст. в Ростово-Суздальській землі утворилося відокремлене князівство (з навч. літ.).

○ (5) З полови́ни, іст., у знач. присл. – за одну з двох рівних частин доходу, прибутку від чого-небудь.

Землю вона [Параска] відразу оддала з половини, – не самій же, справді, ходити коло неї, обробляти (Панас Мирний);

З половини в'язати.

◇ (6) Душа́ розрива́ється на дві полови́ни (д) див. душа́;

Душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (на́впі́л, на дві полови́ни) див. душа́.