порушувати

лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) (своє́) сло́во. Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Хто ламає слово, той віру ламає (М. Номис); — Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (М. Стельмах); Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ні рискувати (ризикувати) своєю персоною (Ю. Смолич); — Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав (І. Котляревський); — Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (П. Загребельний); Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке дала подрузі (О. Донченко). не перелама́ти сло́ва. (Панас:) Я вже поблагословив, то слова не переламаю, бо то гріх! (М. Кропивницький); // кому і без додатка. Зраджувати. — Тримайся мене, Анно,.. я тобі також слова не зломлю (не зламаю)! Скоро поверну, зробимо весілля! (О. Кобилянська); “Як слово зламає (коханий), нехай покарає Його Твоя сила святая!” (П. Куліш).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

порушувати — (робити щось всупереч правилам) ламати, відступати, переступати, (спокій) тривожити. Словник синонімів Полюги
порушувати — пору́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
порушувати — (наказ) не додержувати чого; (закон) переступати; (істину) перекручувати, викривляти, спотворювати; (слово) ламати, відступати від; (тишу) ґвалтувати; (рівновагу) виводити з; (тему) підносити, зачіпати, (справу) розпочинати, заводити... Словник синонімів Караванського
порушувати — див. перешкоджати Словник синонімів Вусика
порушувати — -ую, -уєш і діал. порушати, -аю, -аєш, недок., порушити, -ушу, -ушиш, док., перех. 1》 Робити що-небудь усупереч наказові, закону і т. ін. || Діяти, чинити не так, як належить за традицією, звичаєм, загальноприйнятими правилами і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
порушувати — ПОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПОРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРУ́ШИТИ, у́шу, у́шиш, док., що. 1. Робити що-небудь всупереч наказові, закону і т. ін. Словник української мови у 20 томах
порушувати — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
порушувати — Пору́шувати, -шую, -шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
порушувати — ПОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПОРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРУ́ШИТИ, у́шу, у́шиш, док., перех. 1. Робити що-небудь всупереч наказові, закону і т. ін. Словник української мови в 11 томах