1. Великий тлумачний словник сучасної мови

порушувати

пору́шувати

-ую, -уєш і діал. порушати, -аю, -аєш, недок., порушити, -ушу, -ушиш, док., перех.

1》 Робити що-небудь усупереч наказові, закону і т. ін.

|| Діяти, чинити не так, як належить за традицією, звичаєм, загальноприйнятими правилами і т. ін.; відступати від чогось установленого, узвичаєного.

|| у сполуч. зі сл. правда, істина і т. ін. Неправильно переказувати що-небудь, викривляти, перекручувати.

Порушувати кордон — нелегально переходити через кордон на територію іншої держави.

2》 Припиняти, переривати який-небудь стан, процес або вияв почуття і т. ін. Порушити мовчанку. Порушити рівновагу.

3》 Пошкоджувати, псувати, руйнувати що-небудь.

|| Викликати, спричинювати відхилення в перебігу якого-небудь процесу, здійсненні якогось руху тощо.

|| у сполуч. зі сл. зв'язок, єдність і т. ін. Поривати зв'язки, призводити до втрати єдності, спільності з ким-небудь. Порушувати плани.

4》 перев. у сполуч. зі сл. розмова, справа, процес і т. ін. Розпочинати. Порушувати питання.

Порушувати клопотання — звернутися з проханням до якої-небудь офіційної особи або установи; почати клопотатися за кого-, що-небудь, домагатися чогось.

5》 перен. Викликати, пробуджувати (почуття, думки і т. ін.).

|| Викликати хвилювання в кого-небудь, збуджувати, хвилювати когось.

|| Зворушувати, розчулювати кого-небудь.

6》 розм. Надавати руху чому-небудь, зрушувати з місця щось.

|| чим. Рухати, ворушити.

|| перен., рідко. Спонукати кого-небудь до дії, боротьби і т. ін.

7》 діал. Торкати, брати без дозволу що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порушувати — (робити щось всупереч правилам) ламати, відступати, переступати, (спокій) тривожити. Словник синонімів Полюги
  2. порушувати — пору́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. порушувати — (наказ) не додержувати чого; (закон) переступати; (істину) перекручувати, викривляти, спотворювати; (слово) ламати, відступати від; (тишу) ґвалтувати; (рівновагу) виводити з; (тему) підносити, зачіпати, (справу) розпочинати, заводити... Словник синонімів Караванського
  4. порушувати — див. перешкоджати Словник синонімів Вусика
  5. порушувати — ПОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПОРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРУ́ШИТИ, у́шу, у́шиш, док., що. 1. Робити що-небудь всупереч наказові, закону і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. порушувати — лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) (своє́) сло́во. Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Хто ламає слово, той віру ламає (М. Фразеологічний словник української мови
  7. порушувати — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  8. порушувати — Пору́шувати, -шую, -шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. порушувати — ПОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПОРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРУ́ШИТИ, у́шу, у́шиш, док., перех. 1. Робити що-небудь всупереч наказові, закону і т. ін. Словник української мови в 11 томах