потикати
не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала? — намагаючись надати своєму голосу цілковитої байдужості, запитав Андрій (В. Собко); — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (П. Кочура); (Мальванов:) Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (І. Кочерга).
не потика́ти но́са, перев. куди, жарт. Не з’являтися, не бувати де-небудь; не заходити кудись. — А там ще зима: сніг, морози. І знову сиди в хаті, не потикай носа (Панас Мирний); — Хіба я влада? Так, заложник якийсь. Іще за дня сяк-так. А вночі й носа не потикай. От і доводиться хитрувати (П. Колесник). поткну́ти но́са. — Полізли, жевжики, у таку страшну печеру, що я, старий, побоявся б у неї носа поткнути,— пояснив учительці Харитон Макарович (Ю. Мокрієв).
Значення в інших словниках
- потикати — поти́кати дієслово доконаного виду розм. потика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- потикати — I пот`икати-аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Поколоти в багатьох місцях. 2》 Встромити, впихнути багато чогось у середину, в глиб чого-небудь. 3》 Тикати якийсь час, тикнути кілька разів. II потик`ати-аю, -аєш, недок., поткнути, -ну, -неш, док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потикати — ПОТИ́КАТИ, аю, аєш, док., кого – що, розм. 1. Проткнути, зробити заглибини в багатьох місцях. Де-не-де трапиться слідок – ніби хто потикав трьома пальцями, складеними пучкою, – ланцюжок на снігу – то нишпорив колонок (І. Багряний). Словник української мови у 20 томах
- потикати — ПОТИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Поколоти в багатьох місцях. 2. Встромити, впихнути багато чогось у середину, в глиб чого-небудь. Так рідко посходив [часник], наче нечистий кіллям потикав (Номис, 1864, № 10187). Словник української мови в 11 томах