потикати
ПОТИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Поколоти в багатьох місцях.
2. Встромити, впихнути багато чогось у середину, в глиб чого-небудь.
Так рідко посходив [часник], наче нечистий кіллям потикав (Номис, 1864, № 10187).
3. Тикати якийсь час, тикнути кілька разів.
ПОТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.: [Не] потика́ти (поткну́ти) но́са куди, до кого — [не] з’являтися де-небудь, [не] приходити до когось.
— А там ще зима: сніг, морози. І знову сиди в хаті, не потикай носа надвір, бо відморозиш (Мирний, III, 1954, 294);
[Ганна:] Я весь свій вік роблю, а маю півморга. А той пан десь у Кракові жив, сюди й носа не потикав, а хліб з землі йому віддай (Мокр., П’єси, 1959, 113);
— Полізли, жевжики [піонери], у таку страшну печеру, що я, старий, побоявся б у неї носа поткнути, — пояснив учительці Харитон Макарович (Мокр., Острів.., 1961, 85);
Потика́ти [свого́] но́са куди — втручатися в щось.
— Не потикай носа до чужого проса!.. (Вол., Озеро.., 1959, 39).
Значення в інших словниках
- потикати — поти́кати дієслово доконаного виду розм. потика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- потикати — I пот`икати-аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Поколоти в багатьох місцях. 2》 Встромити, впихнути багато чогось у середину, в глиб чого-небудь. 3》 Тикати якийсь час, тикнути кілька разів. II потик`ати-аю, -аєш, недок., поткнути, -ну, -неш, док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потикати — ПОТИ́КАТИ, аю, аєш, док., кого – що, розм. 1. Проткнути, зробити заглибини в багатьох місцях. Де-не-де трапиться слідок – ніби хто потикав трьома пальцями, складеними пучкою, – ланцюжок на снігу – то нишпорив колонок (І. Багряний). Словник української мови у 20 томах
- потикати — не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала?... Фразеологічний словник української мови