1. Фразеологічний словник української мови

прикурити

дава́ти / да́ти прикури́ти кому і без додатка. 1. Сварити, гостро критикувати кого-небудь; не поступатися кому-небудь у чомусь, зміцнювати свій вплив на когось. — А вона бойова, ця Ярина! Така мала, а вже .. дає прикурити Перегуді (В. Кучер); Зранку лорд-висуванець давав прикурити своїм підлеглим ньютонам і відбував у яблуневий сад для проведення експериментів (А. Крижанівський); Ну, що? — запитав Телюков,— Дав, ой дав прикурити! — натягав технік шапку на голову.— На все життя запам’ятаю (І. Гребенюк). 2. Завдавати поразки кому-небудь. — Що ж ти наміняв на просо чи на кукурудзу? — А нічого, окрім звістки від німецьких солдатів, що в Сталінграді таки дають прикурити! (П. Автомонов); Коли ж наша команда перемогла — радість болільників сягає найвищого ступеня ..— Молодчики! Голубчики! Дали прикурити! Два — нуль! (О. Ковінька).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикурити — прикури́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прикурити — див. прикурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикурити — ПРИКУРИ́ТИ див. прику́рювати. Словник української мови у 20 томах
  4. прикурити — ПРИПА́ЛЮВАТИ (прикладаючи щось до вогню чи жару, змушувати загорітися), ПРИСВІ́ЧУВАТИ розм.; ПРИКУ́РЮВАТИ (люльку, цигарку тощо). — Док.: припали́ти, присвіти́ти, прикури́ти. Словник синонімів української мови
  5. прикурити — ПРИКУРИ́ТИ див. прику́рювати. Словник української мови в 11 томах