пристати

душа́ приста́ла чия; се́рце приста́ло чиє, до кого—чого і без додатка. Хто-небудь уподобав, полюбив когось, щось. Навіки пристала душа моя до тієї жінки,— на зріст невисокої, тихої і лагідної за вдачею, великої трудівниці, яка мала велике серце і любила всіх людей (З газети). приста́ла ду́шка. Полюбила такого, Що не має нічого: Нема свитки, ні кожушка, Та пристала моя душка (Укр.. пісні). душе́ю приста́ти. Роман зразу пристав душею до тих книжок, любив їх читати і докладно розказував потім у школі те, про що читав (І. Нечуй-Левицький).

припа́сти / припада́ти до се́рця (до душі́) кому. 1. Викликати у когось симпатію, почуття кохання, сподобатися кому-небудь. Чоловіка її було вбито десь у бойовиську. І ніхто їй більше не припав до серця. Так і вікувала сама (Легенди..); Настя якось зразу припала йому до серця (М. Коцюбинський); Уболіває за нього так, неначе рідна мати або дружина… Чим він припав до серця цій мудрій чистій дівчині?.. (Василь Шевчук); — Кажуть, тобі дуже припала до душі моя половина і ти наче б хочеш відбити її в мене? (З газети); А дівчата шукали свого щастя перебірливо, ніхто із місцевих парубків не припадав їм до серця (Легенди..). 2. Зворушити кого-небудь, сподобатися комусь (про художні твори, музику і т. ін.). Лісту була знайома і припала до серця українська народна музика; про це свідчать дві фортепіанні п’єси.., для яких тематичним матеріалом послужили популярні народні пісні “Віють вітри” та “Ой не ходи, Грицю” (З журналу); — Раз чув, як ти комусь читала вголос мою повість…— так можна читати тільки те, що до душі припадає (Леся Українка); // Видатися комусь приємним, бажаним, відповідати чиїмсь думкам, сподіванням, нахилам, здібностям і т. ін.; імпонувати комусь. Висловлена Бовдюгом премудрість припала до серця всім запорожцям (О. Довженко); Правда, з містечком Вадим ще не встиг ознайомитись, але робота йому припала до душі (П. Кочура). припа́сти до се́рде́нька. Чим я маю привернути Серце милої — не знаю! Може б, краще їй припали до серденька серенади?.. (Леся Українка); приста́ти до душі́. Мені це дуже пристало до душі (Нар. опов.). прилягти́ до се́рця. Гулянки на вулиці не прилягли йому до серця, бо дикі, п’яні витівки були противні його тихій вдачі (Дніпрова Чайка).

пристава́ти / приста́ти до лиця́ кому. Личити, пасувати комусь. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (І. Нечуй-Левицький); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний).

пристава́ти / приста́ти до (яко́гось) бе́рега. Знаходити, визначати свій життєвий шлях, своє місце в житті, покликання і т. ін. Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Д. Ткач); — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега,— говорила (мати) доньці спокійно та розважливо,— бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарновський); Пора й тобі пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий (рік) тобі пішов? (Василь Шевчук). до яко́го бе́рега приста́ти? (Коваль:) То до якого ж берега пристанемо? (Цар:) Зараз нічого не скажу вам… На роздоріжжі я… Все думаю… (М. Зарудний).

пристава́ти / приста́ти реп’яхо́м (смоло́ю, як (ше́вська) смола́ і т. ін.) до кого і без додатка. Настирливо вимагати чого-небудь від когось. — Що ти від мене хочеш? — Дивись який! Сам смолою пристає, а потім ще й запитує (П. Автомонов); — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп’яхом пристану до Бичковського, — обізвалася Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити (І. Нечуй-Левицький); Як шевська смола пристав був. Аж мусила з дому тікати через нього (А. Головко); Уступи та й уступи (мундир), каже, я заплачу тобі добре .. Пристав як смола (Я. Баш); (Голос Кряжа:) Та відчепись ти, пристала як муха у Спасівку! (М. Зарудний).

приста́ти / пристава́ти з ноже́м до го́рла. Настирливо вимагати чого-небудь від когось. — Дід собі в комірчині овес видає, а баба в хатині ніяк від циганок не відчепиться: пристали з ножем до горла, де золоті дукачі заховані (Григорій Тютюнник). приступи́ти з го́стрим ноже́м до го́рла. — А от як ці брати приступлять з гострим ножем до горла, то тоді й пізнають, що воно за брати (Панас Мирний).