1. Фразеологічний словник української мови

продирати

моро́з по шкі́рі продира́є. Хтось відчуває неприємний холод від несподіваного сильного переляку, збудження і т. ін. Чи вистачить вам сміливості взяти в руки живу двометрову кобру? У більшості людей, вихованих в європейських традиціях, від самої думки про це мороз по шкірі продирає (З журналу).

продира́ти / проде́рти о́чі. 1. Прокидатися. Перевертався з боку на бік й Ілько. Звечора начебто задрімав, а потім продер очі, і вже ніяк сон його не брав (І. Чендей). 2. Прозрівати, розуміти що-небудь. Промайнула воля, Задурманений неволею люд почав продирати очі… (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. продирати — продира́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. продирати — -аю, -аєш, недок., продерти і продрати, -деру, -дереш; мин. ч. продер, -ла, -ло і продрав, -драла, -драло; док., перех., розм. Проривати, розривати наскрізь. || Утворювати, робити в чому-небудь діру, отвір; продірявлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. продирати — ПРОДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОДЕ́РТИ, ПРОДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. проде́р, ла, ло і продра́в, дра́ла, ло; док., що, розм. Проривати, розривати наскрізь. Вони вдвох почали продирати покрівлю, обдряпуючи собі руки об солому та об дерево (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. продирати — ДІРЯ́ВИТИ, ПРОДІРЯ́ВЛЮВАТИ, ПРОДИРА́ТИ розм. — Док.: подіря́вити, продіря́вити, проде́рти, продра́ти. Об гвинтівку ляскали кулі, дірявили червоний шовк. А я тримав його над головою (І. Ле); Куля, що продірявила велику шибку вікна, вдарила по люстрі (Д. Словник синонімів української мови
  5. продирати — ПРОДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОДЕ́РТИ і ПРОДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. проде́р, ла, ло і продра́в, дра́ла, ло; док., перех., розм. Проривати, розривати наскрізь. Вони вдвох почали продирати покрівлю, обдряпуючи собі руки об солому та об дерево (Гр. Словник української мови в 11 томах
  6. продирати — Продира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. проде́рти, -деру́, -реш, гл. Продирать, продрать. Лізе на хату, продер стріху та й лапає в те місце, де сало висіло. Рудч. Ск. І. 193. Не продереш, очі, то продереш калитку. Ном. № 9970. Словник української мови Грінченка