продирати

ДІРЯ́ВИТИ, ПРОДІРЯ́ВЛЮВАТИ, ПРОДИРА́ТИ розм. — Док.: подіря́вити, продіря́вити, проде́рти, продра́ти. Об гвинтівку ляскали кулі, дірявили червоний шовк. А я тримав його над головою (І. Ле); Куля, що продірявила велику шибку вікна, вдарила по люстрі (Д. Бедзик); Раз, однісінький раз мацнув мене вуйко (ведмідь) пазуром по нозі і відразу продер і ходак, і онучу, і ногу аж до самої кости (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

продирати — продира́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
продирати — -аю, -аєш, недок., продерти і продрати, -деру, -дереш; мин. ч. продер, -ла, -ло і продрав, -драла, -драло; док., перех., розм. Проривати, розривати наскрізь. || Утворювати, робити в чому-небудь діру, отвір; продірявлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
продирати — ПРОДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОДЕ́РТИ, ПРОДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. проде́р, ла, ло і продра́в, дра́ла, ло; док., що, розм. Проривати, розривати наскрізь. Вони вдвох почали продирати покрівлю, обдряпуючи собі руки об солому та об дерево (Б. Словник української мови у 20 томах
продирати — моро́з по шкі́рі продира́є. Хтось відчуває неприємний холод від несподіваного сильного переляку, збудження і т. ін. Чи вистачить вам сміливості взяти в руки живу двометрову кобру?... Фразеологічний словник української мови
продирати — ПРОДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОДЕ́РТИ і ПРОДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. проде́р, ла, ло і продра́в, дра́ла, ло; док., перех., розм. Проривати, розривати наскрізь. Вони вдвох почали продирати покрівлю, обдряпуючи собі руки об солому та об дерево (Гр. Словник української мови в 11 томах
продирати — Продира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. проде́рти, -деру́, -реш, гл. Продирать, продрать. Лізе на хату, продер стріху та й лапає в те місце, де сало висіло. Рудч. Ск. І. 193. Не продереш, очі, то продереш калитку. Ном. № 9970. Словник української мови Грінченка