1. Фразеологічний словник української мови

ремінець

підтя́гувати (стя́гувати, затя́гувати і т. ін.) / підтягти́ (стягти́, затягти́ і т. ін.) па́ски (па́сок, ремінці́, очкурі́, пояски́ і т. ін.). Бути напівголодним, недоїдати. Ти в армії був на всьому готовому, а ми паски підтягували (С. Чорнобривець); — Люди довго підтягували ремінці, на картках перебивалися, і якщо вони витворюють зараз собі .. культ .. шлунка,— то невже ти їх станеш осуждати (осуджувати) за це? (О. Гончар); Гітлер нікому не давав вільно дихати. Він усе підпорядковував війні .. Німці тільки й знали, що затягували пояски дедалі тугіше (П. Загребельний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремінець — реміне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ремінець — -нця, ч. 1》 Невеликий або вузький ремінь (у 1 знач.). 2》 тільки мн. Дві з'єднані між собою смужки зі шкіри або цупкої тканини для зв'язування і перенесення ручного багажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ремінець — РЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Невеликий або вузький ремінь (у 1 знач.). – Знаєш, де твої нашильники, що вліті пропали? То я їх украв та порізав на ремінці та й зробив шори на нашого пса (Л. Мартович); Придбати складаний ножик – це була моя мрія. Словник української мови у 20 томах
  4. ремінець — ПО́ЯС (шкіряна, матер'яна, плетена тощо довга смуга для підперізування одягу в стані), ПА́СОК, ПАС, ПОЯСО́К, ПОЯСИ́НА розм., ОПА́СОК діал.; РЕ́МІНЬ (шкіряний); РЕМІНЕ́ЦЬ (вузький шкіряний); ЧЕ́РЕС заст. Словник синонімів української мови
  5. ремінець — Реміне́ць, -мінця́, -мінце́ві, -це́м; -мінці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ремінець — РЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Невеликий або вузький ремінь (у 1 знач.). — Знаєш, де твої нашильники, що вліті пропали? То я їх украв та порізав на ремінці та й зробив шори на нашого пса (Март., Тв., 1954, 142); Придбати складаний ножик — це була моя мрія. Словник української мови в 11 томах
  7. ремінець — Ремінець, -нця м. 1) ум. отъ ремінь. Ремешекъ. 2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы. Шух. І. 292. Словник української мови Грінченка