1. Фразеологічний словник української мови

рибка

лови́ти ри́бку в чому, ірон. Мати користь, вигоду з чого-небудь; наживатися. У військовому складі на Погоржельці за вироком військового суду було повішено шість кицьок.. Уявляю собі, як лукаво посміхалися тоді собі у вус усі ті, хто ловив рибку у тому військовому складі (Переклад С. Масляка). лови́ти золоту́ ри́бку. Не в гордій самотності ловила Красникова свою “золоту рибку” (З газети).

лови́ти ри́бу (ри́бку) в каламу́тній (рідше мутні́й) воді́, ірон. Використовувати будь-які обставини, всіляко хитрувати для власної вигоди, намагаючись приховати свої дії. (Ярчук:) Абстрактного добра і зла не існує. Все на світі відносне. (Наталя:) Це називається — в каламутній воді ловити рибу (І. Микитенко); Може статись, що деякі елементи спробують зводити наклеп на чесних колгоспників, ловити рибу в каламутній воді (О. Гуреїв); Експедиторський нахил у Жори виявився неабиякий. Підхід рибальський — хвацько ловив рибку в каламутній воді (О. Ковінька); У каламутній воді рибу ловить, а хоче з води вийти сухим (Є. Гуцало); В мутній воді рибу ловить (Укр.. присл..).

спійма́ти жар-пти́цю (золоту́ ри́бку). Стати везучим, досягти чогось значного. — Вистоїш проти біди, не даси себе придавити, от уже й твоє зверху, а наберешся сили, випростаєшся,— дивись, і спіймаєш свою жар-птицю (Л. Юхвід).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рибка — ри́бка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. рибка — [рибка] -бкие, д. і м. -бц'і, р. мн. -бок Орфоепічний словник української мови
  3. рибка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до риба 1). Золота рибка — одомашнений китайський золотий карась. 2》 Пестливе звертання до дівчини, жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рибка — РИ́БКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ри́ба 1. Ми їх витягали на сонце, тих яскравих, розмальованих рибок, більше подібних до екзотичних квітів, аніж до риб (М. Коцюбинський); І річечка недалечко петляє, і лісових ягід досхочу, і тетерюків сила-силенна. Словник української мови у 20 томах
  5. рибка — ри́бка 1. рибка ◊ здоровий як ри́бка = здоровий як ри́ба: Ця здорова, зрештою, як рибка, вікова бабуся, що не раз ставала Славкові в пригоді в подібних випадках, знадобилась йому й тепер (Керницький) 2. крав. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. рибка — Ри́бка, -бки, -бці; ри́бки, -бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рибка — РИ́БКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ри́ба 1. Ми їх витягали на сонце, тих яскравих, розмальованих рибок, більше подібних до екзотичних квітів, аніж до риб (Коцюб., II, 1955, 300); І річечка недалечка петляє, і лісових ягід досхочу, і тетерюків сила-силенна. Словник української мови в 11 томах
  8. рибка — Рибка, -ки ж. 1) ум. отъ риба. 2) Ласкат. имя къ женщинамъ. Серце моє, рибки моя! Шевч. 276. Ганнусю, рибко, душно, любко! Котл. 2) Нас. Lipisma saccharinum. Вх. Пч. І. 6. 4) варе́на рибка. Родъ игры. Грин. III. 110. ум. рибонька, рибочка. Словник української мови Грінченка