розкраяти

кра́яти (рі́зати) / розкра́яти (розрі́зати) се́рце (ду́шу) кому, чиє, чию і без додатка. Завдавати кому-небудь страждання, муки, душевного болю. — От краще помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість (М. Коцюбинський); — Не говори так, Андрійку, не ріж мого серця (Л. Мартович); Часом, буває, давні втрати і болі ріжуть душу солдатську невблаганно (Д. Луценко). кра́яти на шматки́ се́рце. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (А. Хижняк). кра́яти ноже́м по се́рці. Вітер починає грати на далекім ворунні .. Невгавуче, безперестанку. Висотує жили і крає ножем по серці (М. Коцюбинський). розкра́яти і се́рце, і ду́шу. А втім, може, й справді се якась невідома сила розкраяла мені і серце, і душу надвоє (Леся Українка). різону́ти по се́рцю кого і без додатка, безос. Як подумаю, що виїжджати треба, так по серцю й різоне (Григорій Тютюнник).