розмінювати
розмі́нювати / розміня́ти честь на п’ятаки́ що. Бути дріб’язковим заради власної користі, вигоди. Майор внутрішніх військ Яцуба не з тих, що по базарах свою честь розмінюють на п’ятаки, йому пенсії вистачає. Та ще ж і дружина вносить свій пай (О. Гончар).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розмінювати — розмі́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розмінювати — -юю, -юєш, недок., розміняти, -яю, -яєш, док., перех. 1》 Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; міняти, обмінювати. || перен. Відмовившись від чого-небудь, приймати замість нього щось інше. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмінювати — РОЗМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що. 1. кого, що. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; міняти, обмінювати. Прислав Болеслав свого єпископа з жаданням розміняти на Бузі доньку на княгиню Ярославову (П. Словник української мови у 20 томах
- розмінювати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
- розмінювати — РОЗМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. 1. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; міняти, обмінювати. Прислав Болеслав свого єпископа з жаданням розміняти на Бузі доньку на княгиню Ярославову (Загреб. Словник української мови в 11 томах