розмінювати
розмі́нювати
-юю, -юєш, недок., розміняти, -яю, -яєш, док., перех.
1》 Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; міняти, обмінювати.
|| перен. Відмовившись від чого-небудь, приймати замість нього щось інше.
2》 Обмінювати великі грошові знаки на відповідну кількість дрібніших одиниць.
3》 на що і без додатка, перен. Витрачати (сили, енергію, талант та інші цінні якості) на що-небудь дрібне, малозначне або не варте уваги.
4》 у сполуч. з порядк. числ. та ім. десяток, перен., розм. Вступати в який-небудь новий віковий рубіж у своєму житті, розпочинати новий десяток років свого життя (про людину).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розмінювати — розмі́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розмінювати — РОЗМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що. 1. кого, що. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; міняти, обмінювати. Прислав Болеслав свого єпископа з жаданням розміняти на Бузі доньку на княгиню Ярославову (П. Словник української мови у 20 томах
- розмінювати — розмі́нювати / розміня́ти честь на п’ятаки́ що. Бути дріб’язковим заради власної користі, вигоди. Майор внутрішніх військ Яцуба не з тих, що по базарах свою честь розмінюють на п’ятаки, йому пенсії вистачає. Та ще ж і дружина вносить свій пай (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
- розмінювати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
- розмінювати — РОЗМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. 1. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; міняти, обмінювати. Прислав Болеслав свого єпископа з жаданням розміняти на Бузі доньку на княгиню Ярославову (Загреб. Словник української мови в 11 томах