розмінювати

РОЗМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що.

1. кого, що. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; міняти, обмінювати.

Прислав Болеслав свого єпископа з жаданням розміняти на Бузі доньку на княгиню Ярославову (П. Загребельний);

Якщо й трапляється, що в одній квартирі опинилися два-три покоління, то вони звичайно прагнуть якнайшвидше розміняти житлоплощу (з газ.);

// що, перен. Відмовившись від чого-небудь, приймати замість нього щось інше, замінювати його чимсь іншим.

– На кімнату з цяцьками.., як на дрібну монету, розміняла ти нашу дружбу (С. Чорнобривець);

Не стримався, розміняв таємницю на пусту суперечку. Хіба можна сперечатися про казку? (О. Бердник).

2. що. Обмінювати великі грошові знаки на відповідну кількість дрібніших одиниць.

Було, правда, якось незвичайно розмінювати монету, дану йому на щастя (О. Гончар);

Вона таки примусила себе підвестись, підійти до якогось рундучка з морозивом, розміняти десять копійок і подзвонити з автомата в цех (В. Козаченко);

* Образно. Ми – смертні й мимоволі розмінюємо золото безсмертя на тисячі мідяків життя, й тільки в кінці бачимо, що ті мідяки не варті нічого (Ю. Мушкетик).

3. що на що і без дод., перен. Витрачати (сили, енергію, талант і т. ін.) на що-небудь дрібне, малозначне або не варте уваги.

– Люди, які .. розмінюють свої почуття направо й наліво, по-моєму, зрештою, мусять відчувати себе злидарями (О. Гончар);

[Тимофій:] Невже ти бажаєш, щоб я розміняв свої мрії, талант на вимоги кожного дня і став бездарним нарисистом..? (О. Корнійчук).

4. у сполуч. із порядк. числ. та ім. десяток, перен., розм. Вступати в який-небудь новий віковий рубіж у своєму житті, розпочинати новий десяток (нову сотню) років свого життя (про людину).

Вона вже розмінює п'ятий десяток. Обличчя енергійне, засмагле на сонці й вітрах (з наук. літ.);

Занога нещодавно розміняв восьмий десяток. Та то пусте: він ще й зараз в активістах села (Ю. Мокрієв);

Недовге життя людське. То радість, то смуток... другу сотню розміняв (Г. Колісник).

◇ (1) Розмі́нювати / розміня́ти честь на п'ятаки́ що – бути дріб'язковим заради власної користі, вигоди.

Майор внутрішніх військ Яцуба не з тих, що по базарах свою честь розмінюють на п'ятаки, йому пенсії вистачає. Та ще ж і дружина вносить свій пай (О. Гончар).