розмінюватися

РОЗМІ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗМІНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.

1. ким, чим і без дод. Обмінюватися, мінятися з кимсь ким-, чим-небудь.

Моя невісточка не захотіла розмінюватися кіньми (Б. Харчук);

– Як ти такий напасливий, то бери [рушницю], а мені свою давай. Та не забудь: як ця рушниця тобі надокучить, то приходь на це місце, – розміняємось! (О. Воропай);

Розмінятися сувенірами.

2. на що і без дод., перен., розм. Витрачати свої сили, енергію, талант тощо на що-небудь дрібне, малозначне або не варте уваги.

Іван лежав і думав .. Треба братися за велике, а не розмінюватися на дрібниці (П. Колесник);

Будь-які замінники поступаються оригіналу. І тисячократ тоді, коли йдеться про таке величезне прекрасне диво природи, як любов. Не розмінюйтесь (з наук.-попул. літ.);

І скаже суд: “Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту?” (М. Рильський).

◇ (1) Розмі́нюватися / розміня́тися на дрібни́ці (на дрібно́ту) – витрачати свої зусилля, життя, енергію на що-небудь малозначиме, другорядне, не варте уваги.

Іван лежав і думав. Треба братися за велике, а не розмінюватися на дрібниці (П. Колесник);

І скаже суд: “Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту?” (М. Рильський).