розноситися
носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) ду́рень із сту́пою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу тому, хто не вартий, що не варте її. Безпальчиха аж розсердилась: носиться (Наталя) з своїм отцем Симоном як дурень із ступою (А. Головко); — Що ви з своїм Михайлом Васильовичем розносилися як дурень із ступою! — кричав він (Д. Ткач); НОСи́тися як ба́ба зі сту́пою. — Ото не носися зі своєю славою, як баба зі ступою, а бережи (Є. Гуцало).
носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) (ду́рень (ци́ган, ста́рець)) з пи́саною то́рбою з ким—чим. Приділяти велику або більшу, ніж треба, увагу тому, хто її не вартий, що її не варте, не заслуговує. — Від такого приятеля поли вріж та тікай, а ви з його приятельством носитесь як циган з писаною торбою (Панас Мирний); — Чваниться раз у раз своїм розумом та носиться з тою наукою як старець з писаною торбою (І. Нечуй-Левицький); Носився я з тими листами як із писаною торбою, щиро пишався ними, перечитував (М. Ю. Тарновський).
розно́ситися / рознести́ся за ві́тром. Щезати, пропадати, зникати і т. ін. Та сум бере, що без життя, без плоду, На рій дурниць моє життя звелось, Гадав служити рідному народу, Та чисто все за вітром рознеслось (П. Грабовський).
Значення в інших словниках
- розноситися — розно́ситися дієслово недоконаного виду поширюватися розноси́тися 1 дієслово доконаного виду стати непридатним розноси́тися 2 дієслово доконаного виду почати надмірно захоплюватися чимсь розм. Орфографічний словник української мови
- розноситися — -ться, недок., рознестися, -есеться, док. 1》 Переносячись, поширюватися де-небудь. || розм. Ставати широко відомим (про чутки, поголоски, новини і т. ін.). 2》 Заповнювати собою навколишній простір (про звуки, запахи). 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розноситися — РОЗНОСИ́ТИСЯ¹ див. розно́шуватися. РОЗНОСИ́ТИСЯ², ошу́ся, о́сишся, док., розм. Почати надмірно захоплюватися ким-, чим-небудь; почати приділяти занадто багато уваги комусь або чомусь. – Я тебе в холодну закину!.. – Годі! – відказав Зінько. Словник української мови у 20 томах
- розноситися — ЛУНА́ТИ (про звуки — поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИ поет., ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́ (ЙТИ́), ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., РОЗТИНА́ТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
- розноситися — Розноси́тися, -ношу́ся, -но́сишся, -сяться розно́ситися, -но́шуся, -но́сишся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розноситися — РОЗНО́СИТИСЯ, ться, недок., РОЗНЕСТИ́СЯ, есе́ться, док. 1. Переносячись, поширюватися де-небудь. Кров, рухаючись по капілярах, електризується й нагрівається. Тепло, яке виникає при цьому, розноситься по всьому організму (Знання.., 1, 1969, 21); *Образно. Словник української мови в 11 томах