1. Фразеологічний словник української мови

розриватися

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона (Пріська) чує голос Пилипів; вона баче (бачить) його безпомощного (безпомічного), як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. (Прісцілла:) Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) (на шматки́) чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує. (Кассандра:) Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка); Все я бачив; Од усього серце надривалось,— І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів); З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський); Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розриватися — розрива́тися 1 дієслово недоконаного виду роздиратися; руйнуватися; роз'єднуватися; припинятися розрива́тися 2 дієслово недоконаного виду розгрібатися Орфографічний словник української мови
  2. розриватися — Рватися, розпадатися і всі пох. від РОЗРИВАТИ; (- бомбу) вибухати; (в роботі) лізти із шкури, робити сім діл, надсаджуватися, надриватися; (- зв'язок) П. перериватися, припинятися. Словник синонімів Караванського
  3. розриватися — див. працювати; рватися; старатися Словник синонімів Вусика
  4. розриватися — I -аюся, -аєшся, недок., розірватися, -зірвуся, -зірвешся, док. 1》 Від різких рухів, ривків розділятися на частини, шматки; роздиратися. || Лопаючись, тріскаючись, розпадатися, кришитися на дрібні шматочки. || Ставати рваним, дірявим (про одяг, взуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розриватися — РОЗРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗІРВА́ТИСЯ, зірву́ся, зі́рвешся, док. 1. Від різких рухів, ривків розділятися на частини, шматки; роздиратися. Торба трісь – і розірвалась... (Л. Глібов); Два разки розірвались, і намисто пороснуло на поміст (І. Словник української мови у 20 томах
  6. розриватися — БОЛІ́ТИ (звичайно із сл. душа, серце — відчувати біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін.), НИ́ТИ підсил., СКНІ́ТИ підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., розм., СКІ́МЛИТИ безос., розм., СКЕМІ́ТИ підсил.розм., рідше; ЩЕМІ́ТИ підсил. (ужив. Словник синонімів української мови
  7. розриватися — РОЗРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗІРВА́ТИСЯ, зірву́ся, зі́рвешся, док. 1. Від різких рухів, ривків розділятися на частини, шматки; роздиратися. Торба трісь — і розірвалась… (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах