1. Фразеологічний словник української мови

рукавичка

ки́дати / ки́нути рукави́чку (рукави́цю) кому, чому. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь; викликати когось на поєдинок. Коли журбі не піддалась душа, ні серце в грудях не закаменіло, ні впав ти п’яний у безпутнє діло, ні думка не понизилась твоя; ні світові не кинув рукавиці, щоб стати в бій з ним.., а тільки духом линеш до зірниці по силу й світло.., тоді єси великий справді ти (У. Кравченко).

міня́ти, як (мов, на́че і т. ін.) рукави́чки (рукави́ці), кого, що, жарт. Легко розставатися з ким-, чим-небудь, натомість маючи когось іншого, щось інше; бути дуже непостійним. (Лицар:) А, ти зрадлива! Женихів міняєш, мов рукавички! Був король, був лицар, раніше, певне, був пастух чи конюх, — тепер хто? (Леся Українка); // Час від часу призначати когось іншого замість попереднього. Їх міняли тут, як рукавиці. Що не рік, то й новий голова (З газети).

пе́рша рукави́чка. Чемпіон з боксу. Дніпропетровець Віктор Савченко не приховував своїх намірів стати першою рукавичкою в світі (З газети); Після вчорашніх боїв лишилося четверо претендентів на звання першої рукавички (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) рукави́чки, зі сл. міня́ти. Часто, нерозсудливо, легковажно. (Лицар:) А, ти, зрадлива! ..Женихів міняєш, мов рукавички! (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рукавичка — рукави́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рукавичка — [рукавичка] -чкие, д. і м. -иц':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  3. рукавичка — -и, ж. 1》 Виріб з тонкої тканини, шкіри, бавовняних ниток і т. ін. з відділеннями (для всіх пальців), якого надівають на кисть руки. Діелектричні рукавички — засіб індивідуального електрозахисту рук. Кинути рукавичку — а) (іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рукавичка — РУКАВИ́ЧКА, и, ж. 1. Виріб з тонкої тканини, шкіри, бавовняних ниток і т. ін. з відділеннями (для всіх пальців), який надівають на кисть руки. Вийшла .. Ватя в солом'яному брилі, оповитому оксамитовою малиновою стрічкою, в рукавичках та в легенькій .. Словник української мови у 20 томах
  5. рукавичка — РУКАВИ́ЧКИ мн. (виріб із тканини, шкіри, бавовняних ниток і т. ін. з відділеннями для всіх пальців, який надягають на руки), ПАЛЬЧА́ТКИ діал.; ПІВРУКАВИ́ЧКИ (без пальців). Убрала свій найліпший.. капелюх, узяла рукавички,.. дві парасольки — й пішла (Г. Словник синонімів української мови
  6. рукавичка — Рукави́чка, -чки, -чці; -ви́чки, -ви́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рукавичка — РУКАВИ́ЧКА, и, ж. 1. Виріб з тонкої тканини, шкіри, бавовняних ниток і т. ін. з відділеннями (для всіх пальців), який надівають на кисть руки. Вийшла.. Ватя в солом’яному брилі, оповитому оксамитовою малиновою стрічкою, в рукавичках та в легенькій.. Словник української мови в 11 томах
  8. рукавичка — Рукави́ця, -ці ж. 1) Рукавица. Од Спаса та й рукавиці до паса. Ном. № 485. 2) Перчатка. Въ этомъ значеніи употребляется преимущественно въ формѣ уменьшительной. ум. рукавичка. Чуб. III. 451. Лакей у білих рукавичках. Левиц. Пов. 433. Словник української мови Грінченка