рукавичка
РУКАВИ́ЧКА, и, ж.
1. Виріб з тонкої тканини, шкіри, бавовняних ниток і т. ін. з відділеннями (для всіх пальців), який надівають на кисть руки.
Вийшла.. Ватя в солом’яному брилі, оповитому оксамитовою малиновою стрічкою, в рукавичках та в легенькій.. сукні (Н.-Лев., IV, 1956, 96);
Вам не здається, що море пестить вашу щоку лайковою рукавичкою? (Ю. Янов., V, 1959, 120).
Ма́йстер шкіряно́ї рукави́чки — боксер ( див. боксе́р¹).
Четвертий день першого чемпіонату світу з боксу в Гавані був успішним для радянських майстрів шкіряної рукавички (Веч. Київ, 22.VIII 1974, 3).
◊ Ки́дати (ки́нути) рукави́чку:
а) (іст.) викликати на дуель, поєдинок.
Треба було щось зробити. Але що? Побити? Ні. Кинути в лице рукавичку?.. Викликати на поєдинок? (Коцюб., І, 1955, 407);
б) (спорт.) вступати в боротьбу з ким-небудь.
Чудовий манеж братів Знаменських став ареною першого зимового чемпіонату країни з легкої атлетики. На цій прем’єрі Валерій кидає рукавичку самому Тер-Ованесяну (Рад. Укр., 2.III 1971, 4);
Міня́ти, як (мов і т. ін.) рукави́чки кого, що — міняти часто, легковажно, нерозсудливо кого-, що-небудь.
[Лицар:] А, ти, зрадлива!.. Женихів міняєш, мов рукавички! (Л. Укр., II, 1951, 218);
Підня́ти рукави́чку — прийняти виклик на дуель, поєдинок.
2. Зменш.-пестл. до рукави́ця 1.
Велика сніжинка сіла на онукову рукавичку (Ю. Янов., II, 1954, 110).
Значення в інших словниках
- рукавичка — рукави́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рукавичка — [рукавичка] -чкие, д. і м. -иц':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
- рукавичка — -и, ж. 1》 Виріб з тонкої тканини, шкіри, бавовняних ниток і т. ін. з відділеннями (для всіх пальців), якого надівають на кисть руки. Діелектричні рукавички — засіб індивідуального електрозахисту рук. Кинути рукавичку — а) (іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рукавичка — РУКАВИ́ЧКА, и, ж. 1. Виріб з тонкої тканини, шкіри, бавовняних ниток і т. ін. з відділеннями (для всіх пальців), який надівають на кисть руки. Вийшла .. Ватя в солом'яному брилі, оповитому оксамитовою малиновою стрічкою, в рукавичках та в легенькій .. Словник української мови у 20 томах
- рукавичка — ки́дати / ки́нути рукави́чку (рукави́цю) кому, чому. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь; викликати когось на поєдинок. Коли журбі не піддалась душа, ні серце в грудях не закаменіло, ні впав ти п’яний у безпутнє діло, ні думка не понизилась твоя... Фразеологічний словник української мови
- рукавичка — РУКАВИ́ЧКИ мн. (виріб із тканини, шкіри, бавовняних ниток і т. ін. з відділеннями для всіх пальців, який надягають на руки), ПАЛЬЧА́ТКИ діал.; ПІВРУКАВИ́ЧКИ (без пальців). Убрала свій найліпший.. капелюх, узяла рукавички,.. дві парасольки — й пішла (Г. Словник синонімів української мови
- рукавичка — Рукави́чка, -чки, -чці; -ви́чки, -ви́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рукавичка — Рукави́ця, -ці ж. 1) Рукавица. Од Спаса та й рукавиці до паса. Ном. № 485. 2) Перчатка. Въ этомъ значеніи употребляется преимущественно въ формѣ уменьшительной. ум. рукавичка. Чуб. III. 451. Лакей у білих рукавичках. Левиц. Пов. 433. Словник української мови Грінченка