сипнути

(аж) моро́зом сипну́ло (сипону́ло) (за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)) в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

си́пати / сипну́ти (сипону́ти) жа́ру за халя́ви (під хвіст) кому, жарт. Дуже дошкуляти кому-небудь чимсь; провчати кого-небудь за щось. Най (нехай) тобі сиплють (опришки) жару за халяви (І. Франко); Есесівців рубонули чорноморські матроси в Криму, сипонули їм жару під хвіст під Севастополем, під Москвою й Сталінградом (О. Сизоненко).

си́пати / сипну́ти (сипону́ти) і́скрами (і́скри) (з оче́й) на кого і без додатка. Поглядом виявляти гнів. Нарешті один не витримує: — То ж як, Петре, візьмемося? — Беріться,— повів плечем Дорощук.— Без тебе погано.— А мені що до того? — І Дорощук сипонув іскрами на товаришів (М. Ю. Тарновський); Докія сипонула іскрами з очей, ніби й справді невдоволена з того, що її перебили: — Та не заважайте ж читати! (І. Цюпа).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сипнути — Си́пну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. сипнути — СИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. що і без прям. дод. Однокр. до си́пати 1, 4, 6–8. – Одчинила я курник, сипнула зерна і почала кликати курей (Панас Мирний); Сипнувши в казанок пучку тонко змеленого перцю, добрі люди вечеряли смачно (О. Словник української мови у 20 томах
  3. сипнути — I [сипнутие] -ну, -неиш; нак. -ние, -н'іт', недок. (ставати сиплим) II [сиепнутие] -ну, -неш, -неимо, -неите; нак. -ни, -н'іт', док. (від сипати) Орфоепічний словник української мови
  4. сипнути — ПОСИ́ПАТИСЯ (відірвавшись від чогось, розірвавшись, не втримавшись на чомусь, упасти додолу — одне за одним, у великій кількості), СИПНУ́ТИ (СИПОНУ́ТИ), ПОРОСНУ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. сипнути — I с`ипнути-ну, -неш, недок. Ставати, робитися сиплим; починати сипіти. II сипн`ути-ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех. Однокр. до сипати 1), 4), 6-8). || безос. 2》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сипнути — си́пнути дієслово недоконаного виду ставати сиплим сипну́ти дієслово доконаного виду від: си́пати Орфографічний словник української мови
  7. сипнути — Сипнути, -пну, -неш гл. 1) Однокр. отъ сипати. Посыпать сразу. Сипне їм маку, — от вони поки визбірають, вона і втече од їх. Грин. II. 25. 2) Высыпать, выйти во множествѣ. От і братія сипнула. Шевч. Дітвора так і сипнула в сад. МВ. (О. 1862. III. 69). Словник української мови Грінченка
  8. сипнути — СИ́ПНУТИ, ну, не́ш, недок. Ставати, робитися сиплим; починати сипіти. СИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до си́пати 1, 4, 6-8. Словник української мови в 11 томах