сич

стари́й сич, жарт., перев. лайл. Про старого, з багатим життєвим досвідом, часто відлюдкуватого чоловіка. — Бач, який батько? — пошепки сказав Остап Андрієві.— Все старий сич знає, а прикидається (О. Довженко).

як (мов, ні́би і т. ін.) сич, зі сл. наду́тися, наду́тий і т. ін. 1. Дуже, надзвичайно. Увесь обід він (папа) був таким, мало що їв і, як сич, надувшись, сидів (Панас Мирний); Цар цвенькає; А диво-цариця, Мов та чапля меж (між) птахами, Скаче, бадьориться, Довгенько вдвох похожали (походжали), Мов сичі надуті, Та щось нишком розмовляли — Здалека не чути (Т. Шевченко); Сидів (Середа) у машині надутий, мов сич, і в думці робив «рознос» Хорошкові та Несвітайлу (В. Вільний). 2. зі сл. ходи́ти, бу́ти і т. ін. Невеселий, похмурий. Подобалась і вона Федорові, і узяла думка безжурну парубочу голову, ходить, як сич, повісивши носа (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сич — Сич прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. сич — -а, ч. 1》 Хижий нічний птах бурого кольору родини совиних. Сичем жити — жити самітно, замкнуто, відлюдно. 2》 перен., розм. Похмура, нелюдима особа; відлюдок. Старий сич жарт., лайл. — про старого, звичайно відлюдкуватого чоловіка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сич — СИЧ, а́, ч. 1. Хижий нічний птах бурого кольору родини совиних. Зайченятко беззахиснеє Тут притулиться на ніч І радітиме, сердечнеє, Що не злапав лютий сич (А. Словник української мови у 20 томах
  4. сич — ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКО розм., СИЧ розм., ДИКУ́Н розм., ВОВКУЛА́КА зневажл., ВОВКУЛА́К зневажл. Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Словник синонімів української мови
  5. сич — Сич, сича́, -че́ві; сичі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сич — СИЧ, а́, ч. 1. Хижий нічний птах бурого кольору родини совиних. Зайченятко беззахиснеє Тут притулиться на ніч І радітиме, сердечнеє, Що не злапав лютий сич (Крим., Вибр., 1965, 83); Десь на Залужжі надсадно, з підвиванням, кричав сич (Тют. Словник української мови в 11 томах
  7. сич — Сич, -ча м. Птица: сычь. Сичі кукувакають на хаті. Грин. І. 255. Тю, з дупла того дуба сич вилетів. Ном. № 13067. Дивиться, як сич на сову. посл. ум. сичик. Словник української мови Грінченка