1. Словник синонімів української мови

сич

ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКО розм., СИЧ розм., ДИКУ́Н розм., ВОВКУЛА́КА зневажл., ВОВКУЛА́К зневажл. Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Кобилянська); Одгородився (Рогуля) високим тином.. від людей, а люди прозвали його відлюдком (Ф. Малицький); А скупак відлюдьком був, не ходив нікуди (Д. Павличко); — А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний); У дворі в Івана завжди.. панувала.. тиша.. А ще — лад і чистота, їх самітник Іван пильнував навдивовижу (В. Логвиненко); — Одного ніяк не доберу: за що вона тебе, безлюдька, покохала? (Ю. Шовкопляс); (Горпина (тягне Василя за руку):) Люде добрі, подивіться на оцього сича! (М. Кропивницький); На мене, маленького дикуна, справило все це (князівський маєток) надзвичайне враження (С. Васильченко); — Зіслали (Густава) в батьківський Доренбург, живе тепер там вовкулакою (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сич — Сич прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. сич — -а, ч. 1》 Хижий нічний птах бурого кольору родини совиних. Сичем жити — жити самітно, замкнуто, відлюдно. 2》 перен., розм. Похмура, нелюдима особа; відлюдок. Старий сич жарт., лайл. — про старого, звичайно відлюдкуватого чоловіка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сич — СИЧ, а́, ч. 1. Хижий нічний птах бурого кольору родини совиних. Зайченятко беззахиснеє Тут притулиться на ніч І радітиме, сердечнеє, Що не злапав лютий сич (А. Словник української мови у 20 томах
  4. сич — стари́й сич, жарт., перев. лайл. Про старого, з багатим життєвим досвідом, часто відлюдкуватого чоловіка. — Бач, який батько? — пошепки сказав Остап Андрієві.— Все старий сич знає, а прикидається (О. Довженко). як (мов, ні́би і т. ін.) сич, зі сл. Фразеологічний словник української мови
  5. сич — Сич, сича́, -че́ві; сичі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сич — СИЧ, а́, ч. 1. Хижий нічний птах бурого кольору родини совиних. Зайченятко беззахиснеє Тут притулиться на ніч І радітиме, сердечнеє, Що не злапав лютий сич (Крим., Вибр., 1965, 83); Десь на Залужжі надсадно, з підвиванням, кричав сич (Тют. Словник української мови в 11 томах
  7. сич — Сич, -ча м. Птица: сычь. Сичі кукувакають на хаті. Грин. І. 255. Тю, з дупла того дуба сич вилетів. Ном. № 13067. Дивиться, як сич на сову. посл. ум. сичик. Словник української мови Грінченка