1. Фразеологічний словник української мови

склад

без ла́ду́ і скла́ду. 1. зі сл. говори́ти, каза́ти і под. Нескладно, плутано і т. ін. Говорили довго, без ладу і складу (З журналу). 2. Негарний, непоказний, непривабливий і т. ін. Хоч ти (кобила) крива, без ладу й складу, Хоч я на тебе вже чи й сяду, Але тоді.. Ти йшла, лишаючи позаду Усіх сусід (Переклад О. Мисика).

здава́ти / зда́ти в архі́в (до архі́ву). 1. кого. Визнавати кого-небудь непридатним для чогось. (Орест:) Коли пропало, то вже не поправиш... (Острожин:) Як ви можете так спокійно? Се ж значить здати себе в архів? (Леся Українка). 2. що. Відкидати, забувати що-небудь як застаріле, непотрібне. (Божко:) Е, Гришо, рано ви здаєте до архіву свій скальпель. Поки що операція — радикальна допомога (С. Голованівський); Щоб дідько взяв злобу й ненависть, А лють і заздрість здав в архів (С. Караванський). здава́ти на склад. Тяжко було розставатися із мрією стільки літ.., здавати на склад усю свою діяльність (Г. Хоткевич).

не до ла́ду́. 1. Погано, невправно, невдало і т. ін. Йти не хочу і зоставатись дома не хочу, і все не до ладу, і нічого мені не треба (Марко Вовчок); Був собі батько та й мати, та був у них син. Тільки що не зробить,— то все, по-їхньому, не до ладу (П. Тичина); Парубок ударив кресалом по кремню, .. а губка не жевріє. Чи зволожіла, чи вим’ята не до ладу (Д. Косарик). 2. зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Не те, що треба; недоречно, невпопад і т. ін. Говорила небіжка до самої смерті, а все не до ладу (М. Номис); (Прісцілла (стискає руку):) Вибачай! Я справді щось не до ладу сказала (Леся Українка); На людях молодий вчений був неуважний, відповідав не до ладу (О. Іваненко); Буду їй говорить не до ладу, що її так не любить ніхто… (В. Сосюра); На уроках він завжди про щось своє думає, а як спитають, завжди скаже не до речі, не до ладу,— як Пилип з конопель вистрибне (О. Іваненко). не до скла́ду — не до ла́ду. Може я й помилюсь або й поязичусь, не до складу — не до ладу.. — дарма! (Марко Вовчок). 3. Уживається для вираження незадоволення чимось; не таке як треба. — О бодай вас!.. Що то літа? Ні, вже не до ладу… Минулося (Т. Шевченко).

ні ла́ду́ ні скла́ду. 1. Безладдя, безпорядки і т. ін. (Пан Зефірин:) Ви (слуги) тут навалили, накопичили, ні ладу ні складу (І. Франко); (Микита:) Там отак-то на гетьманщині все переплуталось та заборсалось, як волосінь у повсті: ні ладу ні складу (М. Кропивницький). 2. зі сл. нема́, не було́ і т. ін. Ніякого порядку, зв’язку і т. ін. Не було в тих її намаганнях, як то кажуть, ні ладу ні складу (З журналу). ні ла́ду́ ні пола́ду (перела́ду). Ні ладу ні поладу нема (М. Номис); Понаписували .. такеє, що книжка б то товста, та немає в ній ні ладу ні переладу (Г. Квітка-Основ’яненко). 3. Негарний, непоказний, непривабливий і т. ін. Господарство — ні ладу ні складу (З усн. мови). ні скла́ду ні ла́ду́. Вона (Марта) й зроду така. Як то кажуть: ні складу ні ладу (І. Рябокляч).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. склад — склад 1 іменник чоловічого роду сховище; сукупність; спосіб, стиль тощо склад 2 іменник чоловічого роду частина слова * Але: два, три, чотири скла́ди Орфографічний словник української мови
  2. склад — 1. (харчів) склеп, маґазин, д. гамазей; (керівний) персонал, штат; (злочину) зміст, юр. кримінал; (словниковий) п-о запас; 2. (тіла) комплекція, будова; (обличчя) форма, конфігурація; (психічний) р. стрій, ІД. ментальність. Словник синонімів Караванського
  3. склад — I [склад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў (сховище; сукупність; спосіб, стиль тощо) II [склад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -ди, -д'іў два складие (частина слова) Орфоепічний словник української мови
  4. склад — I -у, ч. 1》 Відповідно обладнане місце, будівля або приміщення для зберігання чого-небудь (продуктів, матеріалів і т. ін.). || чого, з чого. Велика кількість яких-небудь предметів, продуктів матеріалів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. склад — СКЛАД¹, у, ч. 1. Відповідно обладнане місце, будівля або приміщення для зберігання чого-небудь (продуктів, матеріалів і т. ін.). Схопив Іван .. мішок із житом і затаскав його до свого складу (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. склад — Ритмічний відрізок мови, ядром якого є голосний; с. відкритий, якщо закінчується голосним (гіл-ка); с. закритий, якщо закінчується приголосним (гіл-ка). Універсальний словник-енциклопедія
  7. склад — БУДО́ВА (загальний склад, форма тіла людини), СТАТУ́РА, СКЛАД, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, СТАТЬ (звичайно про гарну, правильну будову тіла); КОМПЛЕ́КЦІЯ, ГАБАРИ́ТИ мн., жарт., ірон. (звичайно при підкресленні повноти, огрядності). Словник синонімів української мови
  8. склад — Склад, -ду; склади́, -ді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. склад — СКЛАД¹, у, ч. 1. Відповідно обладнане місце, будівля або приміщення для зберігання чого-небудь (продуктів, матеріалів і т. ін.). Схопив Іван.. мішок із житом і затаскав його до свого складу (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  10. склад — рос. склад місце складування, розміщення, зберігання товарів. Створюється, як правило, в окремому спеціально обладнаному приміщенні, яке охороняється. Eкономічна енциклопедія
  11. склад — Склад, -ду м. 1) Составъ, соединеніе. 2) Складъ, складочное мѣсто. Склади медовії. 3) Складъ, слогъ. Левиц. І. 243. По складах читає. 4) Стиль, слогъ, изложеніе. Росказав нам про дощ таким складом, як ніби ми були невчені селяне. К. (О. 1862. ІІІ. 30). Словник української мови Грінченка