смуток

до сму́тку кого, чого. Дуже багато. — Ой доню, доню, в їх до смутку грошей. То ж Вишняки, то ж Галя, зрозумій (Л. Костенко).

обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.). Викликати переживання, душевні страждання, неспокій і т. ін. Не несли вони (дні) у моє серце ніякої одради, нічого доброго, а обгортали душу тугою .. Топтали мою єдину надію (Панас Мирний); Вдруге осиротів Левко. Того, першого, ганебного сирітства він не знав. А друге огорнуло серце важким смутком (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смуток — сму́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. смуток — Сум, журба, зажура, журбота, важкий настрій, р. жур, печаль, с. туга, скруха, скорбота; (тривалий) сумування, побивання. Словник синонімів Караванського
  3. смуток — див. сум Словник синонімів Вусика
  4. смуток — [смуток] -тку, м. (на) -тку Орфоепічний словник української мови
  5. смуток — -тку, ч. 1》 Невеселий, тяжкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. || у знач. виг. Уживається для вираження суму, журби. Вдаватися у смуток. Завдавати смутку. Набратися смутку — зазнати багато клопоту, прикрощів, неприємностей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. смуток — СМУ́ТОК, тку, ч. 1. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. Лиха та радість, по котрій смуток наступає (прислів'я); Смуток молодої звернув увагу всіх гостей (І. Словник української мови у 20 томах
  7. смуток — Нема такого смутку на землі, щоб Бог не потішив. Найбільший смуток може потішити лише Бог. Один день смутку довший, як місяць радощів. В нещастю дуже помало час минає, а в радощах скоро. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. смуток — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
  9. смуток — Сму́ток, -тку, -ткові, в -тку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. смуток — СМУ́ТОК, тку, ч. 1. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. Лиха та радість, по котрій смуток наступає (Укр.. присл.., 1955, 274); Смуток молодої звернув увагу всіх гостей (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. смуток — Смуток, -тку м. Грусть, уныніе, печаль. Иноді смуток великий напада, що й на світ не хочеться дивиться. Смуток ваш на радощі обернеться. Єв. І. XVI. 20. смуток її зна. Чертъ ее знаетъ. Ном. № 7866. у йо́го до смутку гро́шей. У него множество денегъ. ЗОЮР. І. 233. Словник української мови Грінченка