смуток

СМУ́ТОК, тку, ч.

1. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба.

Лиха та радість, по котрій смуток наступає (Укр.. присл.., 1955, 274);

Смуток молодої звернув увагу всіх гостей (Н.-Лев., І, 1956, 144);

Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі, що так розуміють смуток і радощі хазяїнові… (Коцюб., І, 1955, 182);

Коли ж тобі доля засяє І смуток мене обів’є, — Нам щось, може, знов нагадає Про щастя — твоє і моє (Рильський, І, 1956, 48);

*Образно. Напоєні смутком, лежали навкруги простори… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6);

// у знач. виг. Уживається для вираження суму, журби.

— Смутку мій, де б мені вас переночувати? .. Чи не знає Савка? Підемо до Савки, в нього добряча хазяйка (Коцюб., І, 1955, 382);

— Ой смутку мій, що з тобою, дитино?! — мов крильми, майнула білими в квітах рукавами чорнява молодиця.. і злякано запитала в Люби: — Ви в ополонку вскочили? (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 162).

◊ Вдава́тися (вда́тися, впада́ти, впа́сти) в сму́ток — робитися сумним, засмучуватися.

«Венерин сину! не жахайся, — Дід очеретяний сказав: — І в смуток дуже не вдавайся..» (Котл., І, 1952, 199);

Завдава́ти (завда́ти) сму́тку кому — виклика́ти у кого-небудь сумний настрій, засмучувати когось.

Я.. просто боялась озиватись до людей, аби їм не завдавати смутку (Л. Укр., V, 1956, 354);

Зайти́ (опови́тися, пови́тися і т. ін.) сму́тком; Сму́ток упа́в на що; Сму́ток схова́вся в чому — стати сумним, засмутитися (про очі, душу тощо).

Її сиві, як і Дарчині, очі зайшли смутком; вона похилилась, як вербичка (Л. Укр., III, 1952, 633);

Лице [дідове] стало аж чорне, очі повилися смутком, тугою… (Мирний, І, 1954, 178);

Впав смуток.. на материні очі (Н.-Лев., VI, 1966, 319);

В її глибоких і задумливих очах сховався смуток самотності (Десняк, Вибр., 1947, 6);

Набра́тися сму́тку — зазнати багато клопоту, прикрощів, неприємностей.

— Розкажу вам про Якова Харченка, якого він смутку набравсь у Хмелинцях, залицяючись до Коханівни (Вовчок, І, 1955, 70);

Наво́дити (навести́, наганя́ти, нагна́ти, навіва́ти, наві́ювати, наві́яти і т. ін.) сму́ток на кого — що; У (в) сму́ток приво́дити (привести́, уво́дити, увести́ і т. ін.) кого — виклика́ти у кого-небудь невеселі думки, засмучувати когось.

Слова «З Новим роком» по якійсь давній, привичній асоціації .. наводять на мене смуток… (Л. Укр., V, 1956, 431);

Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (Н.-Лев., VII, 1966, 286);

Сей галас і репетування Троян всіх в смуток привело; Плаксивеє з синком прощання У всіх з очей слізки тягло (Котл., І, 1952, 233);

Не зна́ти, куди́ (де) поді́тися від сму́тку див. поді́тися;

Пересумува́ти сму́ток див. пересумува́ти;

Сму́ток обійма́є (обійма́в, обійня́в, обляга́є, обляга́в, облі́г, охо́плює, охо́плював, охопи́в і т. ін.) кого, що; Сму́ток нахо́дить (найшо́в, наляга́є, налі́г і т. ін.) на кого— що — хтось стає сумним, засмучується.

Звісно, чоловік і в щасті, то часом смуток обіймає (Вовчок, І, 1955, 260);

Голова ваша похилилася, смуток облягає душу, нерадісні думки почали за серце щипати (Мирний, IV, 1955, 312);

Тимко.. проводжає даленіючі косинці журавлів, і тихий смуток облягав його серце (Тют., Вир, 1964, 11);

Смуток все більше охоплював Данька (Гончар, II, 1959, 146);

Сму́ток стої́ть (заляга́є і т. ін.) де — невеселий настрій панує де-небудь;

У сму́тку — огорнений сумом.

Прийшла до нас Маруся. Сидимо усі тихо собі у смутку (Вовчок, І, 1955, 222).

2. Сумний, зажурений вираз (очей, обличчя і т. ін.).

Сидить [жінка] над книжкою, але не читає, ..на змарнілому обличчі смуток (Л. Укр., III, 1952, 591);

Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була, Сніжинки грали і зоріли Над смутком тихого чола (Рильський, І, 1960, 125).

♦ До [си́нього] сму́тку — дуже багато, сила-силенна.

Роботи набралося до смутку (Вас., Вибр., 1950, 108);

— Нехай ласкавий пан тримає в своїй економії кілька чеченців,.. бо роботи було до синього смутку, а наймити гуляли в лісах (Стельмах, І, 1962, 639).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смуток — -тку, ч. 1》 Невеселий, тяжкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. || у знач. виг. Уживається для вираження суму, журби. Вдаватися у смуток. Завдавати смутку. Набратися смутку — зазнати багато клопоту, прикрощів, неприємностей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. смуток — до сму́тку кого, чого. Дуже багато. — Ой доню, доню, в їх до смутку грошей. То ж Вишняки, то ж Галя, зрозумій (Л. Костенко). обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  3. смуток — СМУ́ТОК, тку, ч. 1. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. Лиха та радість, по котрій смуток наступає (прислів'я); Смуток молодої звернув увагу всіх гостей (І. Словник української мови у 20 томах
  4. смуток — див. сум Словник синонімів Вусика
  5. смуток — Сум, журба, зажура, журбота, важкий настрій, р. жур, печаль, с. туга, скруха, скорбота; (тривалий) сумування, побивання. Словник синонімів Караванського
  6. смуток — [смуток] -тку, м. (на) -тку Орфоепічний словник української мови
  7. смуток — Нема такого смутку на землі, щоб Бог не потішив. Найбільший смуток може потішити лише Бог. Один день смутку довший, як місяць радощів. В нещастю дуже помало час минає, а в радощах скоро. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. смуток — Сму́ток, -тку, -ткові, в -тку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. смуток — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
  10. смуток — сму́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  11. смуток — Смуток, -тку м. Грусть, уныніе, печаль. Иноді смуток великий напада, що й на світ не хочеться дивиться. Смуток ваш на радощі обернеться. Єв. І. XVI. 20. смуток її зна. Чертъ ее знаетъ. Ном. № 7866. у йо́го до смутку гро́шей. У него множество денегъ. ЗОЮР. І. 233. Словник української мови Грінченка