1. Фразеологічний словник української мови

спровадити

відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Собко); — Іродова душа! — каже Шрам.— Трохи мені останнього сина не спровадив на той світ (П. Куліш); — Коня йому, бачте, шкода, а своїх односельців, як раз плюнути, на той світ спроваджує (І. Головченко і О. Мусієнко). відпрова́дити на той світ. (Яким:) На голові в його (Демченка) шрам великий був, десь він здобувся... Хтось хотів на той світ його відпровадити, та не добре вдарив... (Б. Грінченко).

спрова́дити до пе́кла (на ши́беницю). Заподіяти кому-небудь смерть. Ой коби (якби) я була знала, яка моя свекра (свекруха), Я би її спровадила відтепер до пекла (Коломийки); Хвалився (становий), що кожному п’ятому “шкуру спустить”, що кожного десятого “на шибеницю спровадить” (А. Головко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спровадити — спрова́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спровадити — Спрова́дити, спрова́джувати. 1. Ввезти (ввозити), експортувати. І в Анґлії годуть велику силу крілів та до того ще й спроваджують туди незлічиму скількість кріликів з иньших держав [... Українська літературна мова на Буковині
  3. спровадити — [спровадиетие] -аджу, -диеш; нак. -ад', -ад'теи Орфоепічний словник української мови
  4. спровадити — див. спроваджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спровадити — СПРОВА́ДИТИ див. спрова́джувати. Словник української мови у 20 томах
  6. спровадити — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови
  7. спровадити — Спрова́дити, -ва́джу, -ва́диш, -дять; спрова́дь, -ва́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. спровадити — СПРОВА́ДИТИ див. спрова́джувати. Словник української мови в 11 томах
  9. спровадити — Спроваджувати, -джую, -єш сов. в. спровадити, -джу, -диш, гл. 1) Отправлять, отправить. Як дівчину намовили, до Вільхова спровадили. Гол. І. 86. 2) Приводить, привести. Спровадив бондаря, зробили кухву. Чуб. II. 191. Словник української мови Грінченка