1. Словник української мови Грінченка

спровадити

Спроваджувати, -джую, -єш

сов. в. спровадити, -джу, -диш, гл.

1) Отправлять, отправить. Як дівчину намовили, до Вільхова спровадили. Гол. І. 86.

2) Приводить, привести. Спровадив бондаря, зробили кухву. Чуб. II. 191.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спровадити — спрова́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спровадити — Спрова́дити, спрова́джувати. 1. Ввезти (ввозити), експортувати. І в Анґлії годуть велику силу крілів та до того ще й спроваджують туди незлічиму скількість кріликів з иньших держав [... Українська літературна мова на Буковині
  3. спровадити — [спровадиетие] -аджу, -диеш; нак. -ад', -ад'теи Орфоепічний словник української мови
  4. спровадити — див. спроваджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спровадити — СПРОВА́ДИТИ див. спрова́джувати. Словник української мови у 20 томах
  6. спровадити — відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Фразеологічний словник української мови
  7. спровадити — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови
  8. спровадити — Спрова́дити, -ва́джу, -ва́диш, -дять; спрова́дь, -ва́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. спровадити — СПРОВА́ДИТИ див. спрова́джувати. Словник української мови в 11 томах