стерти

змести́ (сте́рти) з лиця́ землі́ кого, що. Знищити, розгромити. — Вони б мали й один одного в ложці води втопити, з лиця землі змести!.. (Панас Мирний); — Боже милосердний .. не дай розпалитися пожежі .. змети з лиця землі схизматицьку нечисть .. Утверди нашу святу віру (Я. Стецюк); — А як зітруть з лиця землі? — Народ не можна стерти. Царя, панів не стане, а люди будуть вічно! (Василь Шевчук). змести́ з землі́. — Вона буде моя, повинна бути моєю, хоч би мені довелося змести з землі й її хату, і її оселю, і тітку Мавру, і брата..,— думав Єремія, стискаючи кулаки (І. Нечуй-Левицький).

розтира́ти / розте́рти (зіте́рти, сте́рти) на по́рох (у по́рох, на прах, у порошо́к) кого. 1. Знищувати, розбивати вщент. Дошкульно тіло краяли вітри, пронизували грози ятаганні,— але мене хоч в порох розітри — я знов перемагатиму в змаганні (Д. Луценко); Гнів кипить в очах суворих,— Хай не лізе клятий ворог,— Розітрем його на порох (І. Нехода); (2-й з прохачів:) Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би в порох! (Леся Українка); // Розправлятись з ким-небудь. (Анна:) Ох, та й боюсь я його тепер! Боюсь, як найтяжчого ворога! І певно, що як він на нас завзявся, то зітре на порох, знищить, зруйнує (І. Франко). 2. Нищівно викривати, критикувати кого-небудь. Але в думці Горецький не мовчав. Він нищив своїх противників, громив їх впень, розтирав на порох, але вони про це нічого не знали (М. Ю. Тарновський); Один хвалько шептав другому: — Ти ж тільки не кажи нікому, Як я піймав його на слові І трахнув у своїй промові! Я в порошок розтер його? — Кого? — Ну, та начальника ж свого (С. Воскрекасенко).

сте́рти на маку́ху кого. Розтрощити, розбити вщент, знищити. — Чого ж ти (німець) припер нашу землю плюндрувати? Тебе ж тут, слимаче, зітруть на макуху… (О. Ільченко).