1. Фразеологічний словник української мови

умліти

умліва́ти / умлі́ти душе́ю (се́рцем). Бути надзвичайно враженим, схвильованим чимсь; болісно переживати щось. — Сава!! — зойкнула (мати), умліваючи душею.— Сава убив його! — і упала на долівку (О. Кобилянська); Вона (матушка) довго стояла під дверима, слухала і умлівала своїм добрим серцем (П. Колесник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умліти — умлі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. умліти — УМЛІ́ТИ див. умліва́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. умліти — див. умлівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. умліти — ЗАВМИРА́ТИ (про серце — під впливом сильного почуття втрачати нормальний ритм, ніби зупинятися), ЗАМИРА́ТИ, ХОЛО́НУТИ, ЗАХО́ДИТИСЯ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), СТИСКА́ТИСЯ, СТИ́СКУВАТИСЯ, ТЕ́РПНУТИ, ОМИРА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  5. умліти — Умлі́ти, умлі́ю, -млі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. умліти — УМЛІ́ТИ див. умліва́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. умліти — Умлівати, -ваю, -єш сов. в. умліти, -лію, -єш, гл. 1) Млѣть, обомлѣвать, обомлѣть. Не бачила сова сокола: як уздріла, аж умліли. Ном. № 4374. Як уздріла Ганнусенька, на ніженьках вмліла. Гол. А в козака серце умліває, а в дівчини — кров'ю окипає. н. Словник української мови Грінченка