умлівати

умліва́ти / умлі́ти душе́ю (се́рцем). Бути надзвичайно враженим, схвильованим чимсь; болісно переживати щось. — Сава!! — зойкнула (мати), умліваючи душею.— Сава убив його! — і упала на долівку (О. Кобилянська); Вона (матушка) довго стояла під дверима, слухала і умлівала своїм добрим серцем (П. Колесник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умлівати — умліва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. умлівати — Мліти, знемагати, зомлівати, с. непритомніти, обмирати; (за ким) п. умирати, пропадати; (- серце) завмирати, в'янути; (душею) боліти; (- руки-ноги) терпнути, ціпеніти; (в печі) упрівати. Словник синонімів Караванського
  3. умлівати — УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМЛІ́ТИ (ВМЛІ́ТИ), і́ю, і́єш, док. 1. Знемагати від якого-небудь сильного переживання, враження, відчуття великої втоми і т. ін. Сама вмліваючи з тривоги.., старалась [Регіна] його [Владка] піддержати (І. Словник української мови у 20 томах
  4. умлівати — (вмлівати), -аю, -аєш, недок., умліти (вмліти), -ію, -ієш, док. 1》 Знемагати від якого-небудь сильного переживання, враження, відчуття великої втоми і т. ін. || тільки недок., за ким. Страждати від кохання. || Перебувати у стані розслабленості, млості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. умлівати — ЗАВМИРА́ТИ (про серце — під впливом сильного почуття втрачати нормальний ритм, ніби зупинятися), ЗАМИРА́ТИ, ХОЛО́НУТИ, ЗАХО́ДИТИСЯ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), СТИСКА́ТИСЯ, СТИ́СКУВАТИСЯ, ТЕ́РПНУТИ, ОМИРА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  6. умлівати — Омліва́ти і умліва́ти, -ва́ю, -ва́єш = зомліва́ти умліва́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. умлівати — УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМЛІ́ТИ (ВМЛІ́ТИ), і́ю, і́єш, док. 1. Знемагати від якого-небудь сильного переживання, враження, відчуття великої втоми і т. ін. Сама вмліваючи з тривоги.., старалась [Регіна] його [Владка] піддержати (Фр. Словник української мови в 11 томах