1. Фразеологічний словник української мови

хвалити

хвали́ти Бо́га. 1. у знач. вставн. словоспол. Уживається для вираження задоволення, заспокоєння, морального полегшення у зв’язку з чим-небудь. — Ну, хвалить Бога, що Настя знайшла собі роботу! — думала баба Зінька, поглядаючи на дочку,— а то ходе (ходить), як нежива (І. Нечуй-Левицький); Він поволі обводив поглядом і говорив їй тільки одно: — Хвалити Бога, перезимуємо. Держіться, діти, плуга! (М. Стельмах). 2. Добре, гаразд. — А-а-а, чумаченько..,— мертво проскрипів Гарматій.— Як ся маєш? — Хвалити Бога (М. Стельмах). хвали́ти до́лю. — Живенькі-здоровенькі? — Та нічого,— кажу,— хвалити долю! Все гаразд! (Остап Вишня). хвала́ Бо́гу (бога́м). — А не приходить, ні… Та й хвала Богу, бо засмутилась би небіжка (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвалити — (висловлювати похвалу) вихваляти, виславляти, прославляти. Словник синонімів Полюги
  2. хвалити — хвали́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. хвалити — (надмірно славословити когось, щось) співати дифірамби кому, чому; кадити (палити, курити і т. ін.) фіміам (фіміами) кому, перед ким; співати хвалу кому, чому; підносити (підіймати) до небес. Словник фразеологічних синонімів
  4. хвалити — ВИХВАЛЯТИ, засипати похвалами, розсипатися у похвальбах, віддавати <�воздавати, складати> хвалу, співати хвалу <�осанну>, курити тиміям <сов. фіміам>; (Бога) славити, звеличувати, прославляти. Словник синонімів Караванського
  5. хвалити — Аплодувати (кому), величати, вихвалювати, вихваляти, возвеличувати, захвалювати, захваляти, звеличати, звеличувати, нахвалювати, оспівувати, перехвалювати, підхвалювати, похвалювати, похваляти, прихвалювати, прихваляти, прославляга, розхвалювати... Словник синонімів Вусика
  6. хвалити — ХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Висловлювати похвалу, схвалення кому-, чому-небудь. – Чи добрі ж хазяїни Балаші? Чи мають худобу? – питала мати. Словник української мови у 20 томах
  7. хвалити — хвали́ти: ◊ кожна ми́шка хва́лить свій хво́стик (фо́стик) → мишка ◊ не хвали́ ра́ка пе́ред ве́чором → рак Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. хвалити — Любить Бога хвалити, але й любить горло золити. Про дяка п'яницю. Похвали мене роте, бо тебе роздеру. Хвалить себе на всі заставки. Хвальба сорочки не дасть. Самохвальба не дасть ніякої користи. Похвалити не вмію, а погудити не смію. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. хвалити — хвалю, хвалиш, недок., перех. і без додатка. 1》 Висловлювати похвалу, схвалення кому-, чому-небудь. 2》 Звеличувати, прославляти. Хвалити Бога у знач. присудк. сл. — добре, гаразд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. хвалити — ПРОСЛАВЛЯ́ТИ кого (створювати популярність, славу комусь, чомусь, перев. описуючи в художньому творі, в пісні тощо), СЛА́ВИТИ, ЗВЕЛИ́ЧУВАТИ, ВЕЛИЧА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ХВАЛИТИ рідше, УСЛАВЛЯ́ТИ (ВСЛАВЛЯ́ТИ) уроч., УСЛА́ВЛЮВАТИ (ВСЛА́ВЛЮВАТИ) уроч. Словник синонімів української мови
  11. хвалити — Хвали́ти, -лю́, хва́лиш, -лить, -лимо, -лите, -лять; хва́лячи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. хвалити — ХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, недок., перех. і без додатка. 1. Висловлювати похвалу, схвалення кому-, чому-небудь. — Чи добрі ж хазяїни Балаші? Чи мають худобу? — питала мати.— Та там такі робочі люди, що в нас у Семигорах і нема таких,— хвалив Лаврін (Н. Словник української мови в 11 томах
  13. хвалити — Хвалити, -лю́, -лиш гл. Хвалить, восхвалять. Мого свекорка гудять, а батенька хвалять. Мет. 125. Парубок так радіє та Бога хвалить, та панові дякує. Рудч. Ск. II. 9. хвалити бо́га. Слава Богу. Хвалить Бога, що ти приїхав, а то я тут турбувалась. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка