цвях

стримі́ти (гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)) в голові́ (в па́м’яті, у мо́зку і т. ін.). Постійно з’являтися, поставати у пам’яті, свідомості (про образи, думки і т. ін.), невідступно переслідувати кого-небудь. Довбня тепер стримів гвіздком у її голові, стояв перед очима (Панас Мирний); Слово “замерз” стриміло в моєму мозку холодним цвяхом (А. Хорунжий); Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел, невикористані теми, що здавна гвіздками стриміли в моєму пам’ятку (пам’яті)(С. Васильченко); Але збита шибка стриміла йому цвяшком у мозку. Хто її збив? (Л. Мартович). стримі́ти гвіздко́м у голі́воньці. Пилипко, вмовляючи матір, тільки заспокоював її. В його малій голівоньці гвіздком стриміла думка,— от хоч би що, а піти посипа́ти! (Панас Мирний).

як гвіздко́м (цвя́хом) приби́ти, зі сл. сказа́ти, дода́ти і т. ін. Чітко, категорично, твердо, переконливо і т. ін. Сказав, як гвіздком прибив (Укр.. присл..); — Ні! нема добра... немає — додасть (Мирон), як гвіздком приб’є, та й замовкне (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

цвях — цвях іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
цвях — (малий) гвіздок, (для кування коней) вухналь, ухналь; цвяшок. Словник синонімів Караванського
цвях — [цв'ах] -ха, м. (на) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
цвях — ЦВЯХ, а, ч. Металевий або дерев'яний загострений стрижень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось. Іван .. Словник української мови у 20 томах
цвях — цвях цвях||зольнеґль, цьвик ◊ забивати цвя́хи вул. дурити, уводити в оману (м)||забивати баки ◊ заби́ти <�найгру́бшого> цвяха <�в голову> = заби́ти цвя́шок: Тим часом мені ввесь час бриніла в ухах погроза мого неоціненного пана інструктора... Лексикон львівський: поважно і на жарт
цвях — -а, ч. Металевий або дерев'яний загострений стержень, що використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
цвях — ЦВЯХ (загострений стрижень), ТИ́БЕЛЬ розм. (дерев'яний кілочок); ВУХНА́ЛЬ (УХНА́ЛЬ рідко) (для прибивання підків); ШПИЛЬ (довгий); ШПИ́ЛЬКА (у шевській справі — маленький дерев'яний). Словник синонімів української мови
цвях — Цвях, цвя́ха; цвя́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цвях — ЦВЯХ, а, ч. Металевий або дерев’яний загострений стержень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось. Іван.. Словник української мови в 11 томах
цвях — Цвях, -ха м. Гвоздь. Під'їхавши гості під бряму, почали грукати в цвяхи. К. ЧР. 5. Желізними цвяхами руки пробивали, на його голову терня клали. Чуб. ІІІ. 349. Труну збудували.... золотими цвяхами побивали. Лукаш. 82. ум. цвяшок. Словник української мови Грінченка