цвях

ЦВЯХ, а, ч. Металевий або дерев’яний загострений стержень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось.

Іван.. стояв унизу і перед собою бачив лише широку підошву, прострочену в два ряди мідними цвяхами (Чорн., Визвол. земля, 1959, 29);

Мовчки простяг він руку і зняв з цвяха чоботи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 85);

*Образно. [Кассандра:] Її [Мойри] правиця і важка й тверда, вона кує з народів зброю світа [світу], а я і ти — ми тільки цвяхи в зброї (Л. Укр., II, 1951, 301);

*У порівн. Роман довго порпається в кишені, намацує там металеву маслянисту протирку і, обернувшись до стіни, неквапом щось шкребе на ній протиркою, наче цвяхом (Гончар, III, 1959, 154);

Брат говорив повільно, проникливо. Кожне слово було важким і, ніби цвях, встрягало в мозок (Коз., Вибр., 1947, 31);

Йому уп’явся цвяхом у серце сумнів: а що коли й у Вовчій Горі жде його отакий прийом? (Збан., Сеспель, 1961, 311).

♦ Стримі́ти цвя́хом в голові́ (в па́м’яті і т. ін.) див. стримі́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

цвях — цвях іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
цвях — (малий) гвіздок, (для кування коней) вухналь, ухналь; цвяшок. Словник синонімів Караванського
цвях — [цв'ах] -ха, м. (на) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
цвях — ЦВЯХ, а, ч. Металевий або дерев'яний загострений стрижень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось. Іван .. Словник української мови у 20 томах
цвях — цвях цвях||зольнеґль, цьвик ◊ забивати цвя́хи вул. дурити, уводити в оману (м)||забивати баки ◊ заби́ти <�найгру́бшого> цвяха <�в голову> = заби́ти цвя́шок: Тим часом мені ввесь час бриніла в ухах погроза мого неоціненного пана інструктора... Лексикон львівський: поважно і на жарт
цвях — -а, ч. Металевий або дерев'яний загострений стержень, що використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
цвях — стримі́ти (гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)) в голові́ (в па́м’яті, у мо́зку і т. ін.). Постійно з’являтися, поставати у пам’яті, свідомості (про образи, думки і т. ін.), невідступно переслідувати кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
цвях — ЦВЯХ (загострений стрижень), ТИ́БЕЛЬ розм. (дерев'яний кілочок); ВУХНА́ЛЬ (УХНА́ЛЬ рідко) (для прибивання підків); ШПИЛЬ (довгий); ШПИ́ЛЬКА (у шевській справі — маленький дерев'яний). Словник синонімів української мови
цвях — Цвях, цвя́ха; цвя́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цвях — Цвях, -ха м. Гвоздь. Під'їхавши гості під бряму, почали грукати в цвяхи. К. ЧР. 5. Желізними цвяхами руки пробивали, на його голову терня клали. Чуб. ІІІ. 349. Труну збудували.... золотими цвяхами побивали. Лукаш. 82. ум. цвяшок. Словник української мови Грінченка